Похмурий день. Чомусь, на диво,
Здiйняли галас горобцi.
Ти накивав менi: «Щасливо», –
Стиснув валізу у руці.

А в тій валізі мої сльози,
Твоя усмішка чарівна,
Спекотне літо, буйні грози
Та надокучлива зима.

А в тій валізі величезній
Мої веснянки запашні,
Мої надії піднебесні.
Що ж залишаєш ти мені?

Моя там ніжність волошкова,
Медові сни, нервовий зрив,
На щастя знайдена підкова,
Париж, Одеса, Тель-Авів.

Усі там райдуги тернові,
Святкові, поминальні дні,
Пісні скорботні, колискові.
Що ж залишається мені.

У тій валізі твоя зрада,
Яристий біль, печаль страшна,
А за заслоном листопада
Затока терпкого вина.

Я знаю, силоміць не мушу
Тримати те, що не вернеш.
Та сподіваюсь – важку ношу
Ти до воріт не донесеш.