У нічних вокзалів свої закони.
холодна кахельна тиша,
руді лавки із сонними тінями
у глибоких щілинах;

на нічних вокзалах
у закутках,
до яких не дістаються
ані бродячі собаки,
ані тугі згустки цигаркового диму,
зачинаються ранки;

нічні вокзали німі, наче дзвони
з вирваними язиками,
та коли правильно торкнутись їх стін,
вони дзвенять, немов плачуть,
немов нарешті ладні говорити;

на нічні вокзали рано чи пізно
злітаються усі ворони,
усі голуби осіннього міста
у пошуках свого чистилища;

тут - у вокзальному вакуумі,
у темних іконах вікон,
у липкому світлі анемічних ламп,
це навіть не відчуття,
а передчуття
світу...