Старію вже... Старію, бо пора,
Хоча жива зелена спрага глиці.
Слова до тебе линуть з-під пера -
Жар-птахи пера в крапельках живиці,

У мерехтінні місячних річок,
У соромливих вузликах "на пам'ять"...
Старію вже. Тому скажи: за що
Твоє мені явилося кохання?

...Поволі опадають з ясенів
Сухі прокльони осені-лоліти;
Мов камені, летять услід мені.
А ти їх перетворюєш на квіти...

2009