Осіннє небо тисне ваготою,
Спресовує,ущільнює печаль.
І відчуваю - я під ним не встою
Без міцності твого плеча.

Вітрище стрепенувсь мерзлякувато,
Жбурнув під ноги пригорщу сльоти.
Мабуть,було на свята забагато...
Хоч ти мене від суму захисти!

І ти прийшов.Крізь хляпатоху й темінь.
Поміж дощем - і навіть не намок.
Приніс пахучі пізні хризантеми,
Як літа й радості ковток.

2005