Довга, вічна зима. Білі, сніжні замети,
сили злі чи природи черговий каприз
вбили мрії усі, і бажання і злети,
замело...Крива настрою падає вниз.

Я заручник стихії і вітру, і снігу,
безсилий впливати, вже находить злоба...
Мій знервований крок по квадратному лігву.
Не їду до тебе...За добою - доба...
21.01.10