У мене є знайомий олігарх -
Придбав cобі дещицю України.
А я йому в цьому допомагав -
Це пам'ятає він й донині.
Лише зайду до нього в кабінет:
На стіл він ставить і коньяк, й чарчини:
"Ну що, розповідай, як ти, поет,
Як справи, як здоров'я, як родина?
Чи, мо', якась проблема привела?"
"Та ні, повір, усе гаразд, друзяко!
Та... є одна дрібничка, от діла..."
"Проблема є? Зажди хвилинку, зв'якну..."
І... Ale op!.. Проблеми вже нема...
І ми п'ємо коньяк до дна достоту.
"Заходь іще, чи літо, чи зима,
Лише передзвони, аби застати."
А ще у мене є... та ні, досить...
Та й нащо вам усе це знати?
А то, можливо, когось піт зросить
Й до ранку він не буде спати...
Мораль:
Як ти - поет, пиши собі вірші,
Уткнувшись у екранчик монітора.
Сходи до церкви й більше не гріши,
Бо піст закінчується й Пасха скоро.
Нащо на сайті комусь знать,
Які у тебе є знайомі й друзі?
У когось - президентська рать,
А хтось - і сам по морді дати в змозі.
На сайті ти? Веди себе культурно:
Не знаєш бо, хто там - за ніком...
Не обзивай людей задурно -
І не виказуй свою хамську пику.
24.03.2010