Жовтень, панове і пані. Пора смакувати, вкушати, напиватися! Пропонуються "жовтневі теми" віршів, але не більше 2-3-х варіантів від автора. Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем: №1 | 2
Вперед!Я згрішила, Боже!
Теми:
Теми №3: (Три відразу)

"Жіноча":
"Коханець жовтень - у очах багряний гріх,
до ніг моїх послання твого оберіг..." ;))


"Чоловіча":
"Черговий жовтень, на душі роздрай,
і очі (пейзажі), хоч портвейном заливай… ;))

"Класична":
"Жовтень... "
І далі щось серйозне, якісне, вічне! :)


5.10.2006 Назви тем - "чоловіча" і "жіноча" - чисто умовні. Можна трохи переставляти слова, але початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша публікуйте його. У публ. формі, там де конкурси, поставте галочку навпроти "ВІРШ НА ЗАДАНУ ТЕМУ" Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Сторінка відкрита редакцією.
Успіхів!
Поетичне дійство:



Хронологія :

05.10.2006 Друга тема позаду, ось третя, жовтнева, ніби печальна, і, ніби, більш класична?
У вересні яскраво відзначилися - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К, Карповий М. Цікаво, хто блисне цього разу? Хоча для жовтня, напевно, точніше не блисне, а запалає, забагряніє? Та як би там не було, на шпальтах цієї сторінки-теми буде тільки вибране - ви вже пробачте, але вибране за нашим, редакційним, смаком. :(
Але, друзі, якщо хтось із не редакторів забажає вести на нашому ресурсі альтернативну редакторській сторінку віршів на тему, то, будь-ласка, - і допоможемо, і підтримаємо!

Всі надіслані на "тему" твори

05.11.2006 Усе позаду, - сніговіє листопад. І теплий жовтень тільки в спогадах, віршах, ось, ваших. :) Маю відразу зауважити, що відібрані нижче із загалу твори точно відповідають умовам нашого "міжусобчика". Твір на тему повинен починатися заданими рядками (рядком), чи словом "жовтень" , тому певна кількість творів, серед них і досить цікавих, не була "допущена до увіковічнення" :)
На мій погляд - всі представлені на сторінці жовтневої теми поезії достатньо хороші, аби їх із задоволенням перечитувати, але кращими мені видаються спроби Оксани Лущевської і Перехожого, з чим я їх і вітаю! :)
Вітаю також всіх авторів, що взяли участь у жовтневих спробах, бо ці спроби вдалися :)

Роман Василь
Жовтень І. Коляда

Жовтень в різдвяних тонах
Стелиться снігом під ноги,
Час, ніби вічності птах,
Сріблом квітчає пороги.

Жовтень, а ніби різдво
Нині святкує природа,
Колядникуємо вдвох -
Я і жовтнева погода.

В жовтні така коляда
Може здаватись свавіллям…
Вперше земля-молода,
Сукню вбирає весільну.

Серця мого камертон
Сумно прощається з літом,
З літнім коротким теплом,
З співом пташок й липи цвітом.

Мрійний різдвяний мотив,
Рано до мене прийшов ти!
Скроні мені забілив
Північ… Робота… І Жовтень…

October, 2006, Nadym, Russia
Дата публікації 2006-10-10 10:49:55
Коментарі:
Тор Варра
[2006-10-10 15:10:37]
Чудове розкриття теми!

Роман Василь [2006-10-11 07:00:55]
Дуже дякую за увагу... Я розумію, що майже зовсім фантастично вплелися в канву вірша разом жовтнем і сніг, і різдво, і коляда, але... Але в дійсності цьогорічний жовтень мене зустрів саме такими справжніми, а не фантастичними, подіями - снігом, віхолою, морозами, які таким чином переплелися з моїми асоціаціями - різдвом, колядою...
Пиріг Ірина [2006-10-11 22:14:03]
Ваш Жовтень насправді чудовий. Відчувається щирість, тому зимові асоціації не дивують:)
"...Жовтень, а ніби різдво
Нині святкує природа,
Колядникуємо вдвох -
Я і жовтнева погода." - Гарно...

Оглядач: І для мене гарно, хоча, якщо чесно, до останнього щось всередині противиться, протестує, щодо приходу зими! :)





Аерін Сіндаріель
Триптих про кохання з жовтнем
І. Передчуття

Коханець жовтень – у очах багряний гріх,
до ніг моїх твого послання оберіг.
Мені наснивсь -
Обвітрений, рум’янолиций,
з мечем... І верхи мчиться полем лицар
і зупиняє перед міста ворітьми
чужою мовою мовчить з людьми...
Твій погляд стриманий, щось в нім таїться...

а я княжна-красуня чи служниця...

став перед троном – князю клятву скласти –
а що мені? в тобі так мало ласки...
скупий на посмішки, твоя любов почім?
аж ось... князівну крадеш уночі...

і летимо вже двоє шляхом битим...
шалене серце б’ється в такт копитам...

чужинцю, я ж не знаю тої мови!
і раптом – спека дня зрива окови...
мені даруєш яблука й вино
мене цілуєш – я плету вінок
тобі й собі на здимлене волосся…
жаданий мій, я так давно чекала осінь!..

о, як в тобі багато сонця й болю,
ну не дивись так – я піду з тобою,
туди – за той міражний горизонт...
ітиму, доки не скінчиться ... сон.

ІІ. Зустріч
десь за межею залишився гамір
лиш сад чужий із босими ногами...
лиш яблук зблиски й росяного соку
сховай, мій жовтню, посмішку жорстоку!..
кохати здатен, друже, навіть ти –
один із трьох синів осінньої сльоти –
розкинеш плащ багряний свій на роси,
під ніжним сонцем прилягти запросиш...
вино, легенди і звабливі рухи,
пригоршні яблук котиш з рук у руки, --
ті яблука немов ув’язнені серця
тріпочуть у передчутті кінця...

і нас, за крок лиш до здійснення марев,
раптово перехоплять п’яні хмари...
зів’ють ланцюг із вітру і дерев
і задощить, і пристрасть відімре...

прийдуть на горе нам палити листя
в вогні твоє послання розгориться...
слова зотліють і осушить сльози дим,
навчить самотність мудрості годин.

ІІІ. Постскриптум
Коханець жовтень — у очах багряний гріх.
до ніг моїх послання твого оберіг.
А в нім слова, яких не розказати,
А в нім шляхи – вернешся ще не завтра...
Чекаю вічність на вершині вежі,
Маліють дні, підводить крила вечір...
Сріблястий плащ – і той не захистить...
Хто в цей пейзаж домалював хрести?
Щодня долаю ті щербаті сходи
На вежу – на вітри – на лютий холод!..
Зболілий погляд закарбує пустку,
не вічний відчай, він іще відпустить...
і лиш на дні вологих сірих віч:
самотність – найтривкіша в світі річ.
Збагну: любов до жовтня – лиш примара
поблідле сонце обліпили хмари...
вогонь запалюю в старім каміні,
тамую біль танком вогняних ліній...
та серце попелить багряний гріх:
зрадливий жовтню, повернись за рік!

Оглядач: І що тут сказати?!! Дехто навіть ельфійською царівною Аерін став величати вголос! Я ж подумки :)





Мрія
Жовтень

Жовтень знов шепоче казку
Так ніжно, лагідно і чисто
Про мої сни, про твою ласку,
Про горобинове намисто.

Про те, як ми з тобою разом
Ступали на багряний килим,
Спускалися таємним лазом...
Як насолоджувалась милим.

Цей жовтень нас з'єднав коханням,
Вінчав багряними листами…
Наповнив вщерть палким бажанням,
Осінньо щедрими думками.

Оглядач: Я проти! Чому - тільки наснилося? Пам'ять краще тримає реальні звершення. "Ще трохи осені лишилось - в обійми, мила! Ти б зігрілась!":)





Лущевська Оксана - [ 2006.10.25 03:35 ]
* * *
Жовтень...
В тумані
дні невблаганні,
ти окаянно
танцюєш сама, -
руки тендітні
в буденність, як в бубон,
шалено колотять...
Жадає пітьма
недоторканності вражень,
палають,
губи палають
медовим теплом.
Жовтень... Вплітає
в букети із листя
усе, чим живеш ти,
усе, що було...

Оглядач: Фантастична штучка! Неймовірний рядок "В тумані
дні невблаганні..."! Цілісно, і ця вся динаміка й образність танцю! Шалено і дуже гарно. :)





Меленчук Мирослава - [ 2006.10.25 15:43 ]
***
Коханець жовтень. У очах
Багряний гріх, до ніг моїх
Послання твого оберіг
Кленовим листям... Час зачах...

Коханець... жовтий. Стиглий фрукт.
Це не зелений квітень-цвіт,
Що лиш сформується у плід,
І це не грудень – мерзлий брухт.

Це дотик журавлиних хмар.
Це вибуховий сірий дощ.
Це крик роздягненості площ.
Це гра туманності примар.

Холодно-жаркий вітер снів
У листі лицарських кольчуг.
Мій найніжніший в світі друг
З обіймів вранішніх гаїв.

Обранець днів моїх і мрій.
Вкусивши гріх твій, вся горю.
Вкуси й мене! Боготворю!..
Мій жовтень, любий душегрій.

Оглядач: Що мені завше подобається у Мирослави, так це її вогонь! Пристрастність і відданість її ліричних героїнь:
"Мій найніжніший в світі друг"
"Обранець днів моїх і мрій."
"Вкусивши гріх твій, вся горю.
Вкуси й мене! Боготворю!.." - це й справді вартісне.
З цим ми не замерзнемо! :)(:




Черкаський Кока - [ 2006.10.26 15:19 ]
* * *
Черговий жовтень, на душі роздрай,
І очі хоч портвейном заливай,
От інші кажуть – „болдінская осінь”,
А я у Болдіно не був і досі.

Якого дідька пертись на край світу?
Я краще викличу собі якусь Лоліту,
Вона прийде, все зробить так, як тре,
Й натхнення з мене аж бігом попре.

На вулиці біда - хоч не виходь,
Повсюди пішоходи місять глину,
Із неба сіє мжичка , вітер в спину,
Природа умерщвляє свою плоть.


Оглядач: Прикольно можна і, напевно, потрібно час від часу писати. Але і відноситись до написаного таким чином відповідно. " краще викличу собі якусь Лоліту" - данина прикольності, а ось строфа із "Природа умерщвляє свою плоть" - гарно :)


Черкаський Кока
Жовтень, Великий Кастричнік,
Я в школі був майже "отлічнік",
Ходив я підряд на паради,
Носив транспаранти, "як нада".

Якось я ніс транспаранта,
На нім був Ілліч з красним бантом,
Тут хтось мене штурхнув під руку
І Ленін звалився в багнюку.

Відразу на мене насіли
У формі якісь два дебіли,
Казали, що я диверсант,
Бо Леніну вимастив бант.

Вони мене взяли в розробку,
Сказали, що кинуть у топку,
Як я не признаюсь навіщо
В багно Ілліча я вперіщив.

А я ж, чесне сло, ні при чому,
Пустіть мене, дяді, додому,
Мене не ругайте "зазря",
Бо я патріот Октября.

Минули роки з того часу,
І вождь робітничого класу
Уже не приходить до мене у сні
Ані в листопаді, у жовтні ані.

Коментарі:
Черкаський Кока
[2006-10-26 17:18:26]
ПРИМІТКА:
"Великий Кастричнік" - то білоруською мовою "Великий Жовтень"
Майстер Рим [2006-10-26 17:22:40]
Гарні згадки, а вже сила-силенна тих, хто про це все може тільки від нас і довідатися :)
Аерін Сіндаріель [2006-10-28 04:12:46]
Супер!!! Мені це нагадало пісні "Братів Гадюкіних". А сама належу до молодшого покоління -- вже парадів не застала... А було б цікаво ...



Світлана Лавренчук
* * *

Коханець жовтень – у очах багряний гріх,
До ніг моїх твого послання оберіг -
Барвистий холод почуттів
І зливи сліз… Ти не хотів?

Зів’ялим листом падає додолу
Моя любов. Каштан вже голий
Й береза схлипує від жалю,
Коханець – не коханий, я вже знаю.

Непевний жовтню, мій коханцю,
Тобою замилуюсь вранці:
Такий ти милий крізь фіранку…
Як жаль, що тільки зранку.

Твоїм кленовим оксамитом
Прощальний лист зіткало літо…

Оглядач: Жіночі роздуми - це завжди тонке ( і таке клейке) мереживо довкола себе прекрасної! А як інакше? Гарно. :)




Пиріг Ірина -
ЖОВТЕНЬ - 2

жовтень...світло...тінь...
душі...руки...очі...
казка сновидінь...
і слова пророчі...
звідки Ти ідеш?
з тиші снів...чи з бою?
зоряний кортеж
їде за Тобою...
небо не впаде.
але світ хитнеться...
слів нема...ідей...
тільки стукіт серця...
хай жовтіє клен
(саме час для клена)...
світло...тінь... Едем...
і трава зелена...
24 жовтня”06

ЖОВТЕНЬ
Жовтень...Я прийшла...
Втомлена і боса....
Від бажань Твоїх
не вдалось втекти.
Спогади тепла
сонце розголосить,
а пізніше сніг
буде їх клясти...

Жовтень. Твій листок
майорить багряним.
Я його знайшла
на дорозі Двох.
І останній крок
розтривожив рани
від шматочків скла,
що поглинув мох.

Жовтень. Я впаду...
Не тримають крила.
Я прийшла. Стою...
Бачу образ Твій.
Каюсь і краду
в неба трохи сили...
З болем визнаю,
що програла бій...
13 жовтня”06
Пиріг Ірина: я раніше навіть би не подумала, що такі завдання здатні провокувати натхнення :)

Оглядач: Гарні віршики, пару штрихів пом'якшити і зовсім зразково буде :)
Вірші на тему - непогана штучка для перевтілень? Але хіба вас, прекрасних, перевтілиш? Та й навіщо? А давайте домовимося - ми вас не перевтілюємо, а ви нам, чоловікам, інколи програєте деякі "малозначущі" бої :)(:




Перехожий
Жовтень

- Жовтень? – спитала у нього.
- Жовтень. – одказував він.
Жовтень. Розбита дорога
Звично пішла під уклін.
- Жо-о-втень... Дістань запальничку...
Дякую... Чом ти мовчиш?
- Так... пригадав серпень, річку...
- Досить! Не треба! Облиш!
Жовтень. Чому саме в жовтні?!
Довго? На місяць? На два?
- Ні до наступного жовтня...
- Жовтня нового. А я?!
Не відповів. А ні слова.
Мовила врешті: - Іди...
Жовтень. Субота. Покрова.
Клятий тягар німоти...

Коментарі:
Джордж Лонглі
[2006-10-22 20:10:40]
Great!
Павленок Ірина [2006-10-26 20:02:22]
"6" - за витончений психологізм... і таке ж витончене використання розділових знаків:)

Оглядач: Абсолютно згідний з Іриною. Витончено і світи пов'язані цікаво, - я, хіба лише, про себе замість "серпень" бачу "пляж і" річку. Чудові видіння, але серпень ширше і глибше "роззіповується" :)
Чудесна штучка.




Мрійлива Симпатія
ЖОВТЕНЬ

У Жовтні легко йшлося нам
Поміж життям і стратою
Той жовтень пахнув осінню,
Той жовтень пахнув зрадою...

Прикув до скелі він мене
Тонкою павутиною,
І кинув в серце каменем,
І кинув в очі глиною...

Стояла серед натовпу
Згрішившою дитиною,
Той жовтень пахнув зрадою,
Той жовтень пахнув зміною...

Оглядач: Мені сподобалося - і коротко, і свіжо, і щиро, і з достоїнством.



Майстер Рим
* * *

Черговий жовтень. На душі роздрай.
І очі, хоч портвейном заливай,
знаходять тільки тіні розповиті,
розмиті обрії, опалі миті,
печально опустілий отчий край,
де випала така нагода - жити,
і жити в сенсі – до останку впити,
до розуміння - пий і не ридай.

О жовтень вод багряних, жовтень - плай.
Усе що можеш – можеш тут, - зітхай
і пий усе, і до кінця, по суті
нічого кращого в душевній скруті
не віднайти, ніж власне: “наливай”,
обернене обличчям на здобуті
передчуття, що оминеш в покуті
ці дні, цей жовтень серця неврожай.

Оглядач: Так, як цей автор родом із редакції, то акуратно пропускаю свої вислови, - просто уважно перечитую :)



Роман Василь
Жовтень II. Повернення.

Жовтень ще… Небо плаче дощем -
Зустрічає мене на Покрову…
А на серці приємний та радісний щем -
Мої сльози і краплі дощу разом знову.

Із далеких країв я вернувся домів -
Другий жовтень і друга країна…
Я до тебе ішов, я до тебе летів,
Україно моя, Україно!!!

І, здається, це я трохи снігу приніс
На ошпарених холодом крилах,
Я до тебе вернувсь, і пробач знов мені,
Як не раз і не два вже простила.

Я схиляю коліна і у зморшках чоло
Пред твоїми землею та небом -
Я вертаюсь у жовтень, я вертаюсь в село,
Я вертаюсь, матусю, до тебе.

Повертаю додому, як із вирію птах,
Повертаю додому – не в гості.
І літаючи в часі у минуле назад
Із зими повертаю я в осінь…
October, 17, 2006

Оглядач: Щиро і проникливо, - за класичною темою :)



Джордж Лонглі [ 2006.10.22 11:46 ]
Жовтень - класичний
Жовтень -
І шати додолу,
Листя, як сором опало
Осінь ...
З колючим туманом
Небо остуджене встало.

Холод -
дитя безнадії,
Сонце не може зігріти.
Скоро пустеля морозів,
Досить бездумно радіти...

Пустка крадеться полями,
Яблука, Сумом налиті,
Безлад вступає у силу,
Ладом зачатий у літі...

Дамско-менска акробація

Коханець-жовтень,
А в душі моїй роздрай,
Бо знов любов
Шепоче…»Прощавай» …

Горить багряний у очах
Моїх пейзаж,
Портвейн-чарівник
Злив докупи нас.

До ніг собі він кинув
Нас разом,
Послання-оберіг,
Що майже став гріхом…

Оглядач: "Скоро пустеля морозів, Досить бездумно радіти..." - тут Джорж дав над чим подумати під час великого безладу хуртовин, там, за вікном :
"Безлад вступає у силу,
Ладом зачатий у літі..." - це точно помічено. :)
Є і що згадати, наприклад жовтня-коханця, чи там себе у цій ролі. Та як би там не було, головне - залишатися на волі!



Черкаський Кока
* * *
Коханець жовтень - у очах багряний гріх,
Тобі я присвятити хочу стіх,
Хоч ти й крутий, Великий і тепе, -
Не маю намірів я вихвалять тебе.

Я думала – із тебе буде толк,
А ти відразу після цього змовк,
До стінки повернувся, захропів,
А щоб поцілувати – й поготів !

Про тебе слава йшла, що ти крутий,
Я ж придивилась – ти не жовтий, а рябий,
І віршів ти не знаєш наізусть,
Мені навіяв ти не радість, радше – грусть.

Та щоб я із тобою ще колись !
Та краще ти оце засни і не проснись !
Але щоб знав - ти незабаром станеш татком,
Від тебе в мене буде жовтенятко !

Коментарі:
Дикий Жорж
[2006-10-26 22:11:08]
Закінчення просто супер-пупер!
Яблонська Оксана [2006-10-27 00:45:06]
Так от звідки беруться жовтенятка :) !
Оглядач: Від себе скромно додам, що глибинні теми зачепив автор, - "Та щоб я із тобою ще колись!" - це вже точно, не потрібно більше! :)(: