Бій кастаньєт і подихи гітар,
і та, чий осуд кидає у жар,
іде на мене у вертепі димнім,
і віялом рве погляд повен чар!

[О бийся тихше серце матадора,
розправа не повинна бути скора!]

Високі груди в строгому полоні -
а я ж учора клав на них долоні -
напружені, у тисненні тканиннім.
Тріпоче жилка серцю в такт на скроні.

[О матадоре, ціль твоя зухвала,
чого б це перемоги так жадала?!]

Яріше бій і спалахи гітар!
Підносять руки пристрасті тягар
і б’ють об кам’яну підлогу – винні!
Вони ж мені несли кохання дар!

[Здіймайтесь вище руки-бандерильї,
усе підвладне чоловічій силі!]

О пальці-змії, рухи непокірні,
примхливі стегна іншому вже вірні!
І губи зверхньо_усмішкою_плинні -
чи на однім я вистою коліні!

[О як спекотно нині! Сонце люте,
противнику мій – ні-чи-ї не буде!]

Недоторканна?! Полум’я гітар!
І брижів світла плавлений янтар
довкола шалі скинутої вгору.
І каблуків за розсипом удар!

[Лише на мить спізнилась моя шпага,
коліна підігнулись – ось і плаха...]

Вщухає з криками гітар заграва.
О як заводить ця, твоя, постава!
Не обернешся навіть для докору?
Та краще ніж у груди, чуєш! Браво!

[Твоя арена повна, матадоре,
противнику твоєму нині горе!..]


2010