На світанні злива прошуміла,
Та невдовзі вщухла. В небесах
Аж по обрій хмарки забіліли,
А веселка сперлася на сад.
Усміхалось сонце до каштанів.
Капали краплинки з листя в тінь.
Полилась на місто безустанно
Звідусіль безмежна голубінь.
І в душі зненацька, непомітно,
Проясніло також, зацвіло.
Ніби хтось далекий, беззавітний
Поділився бажаним теплом.