У душі в куточку, в серця на краєчку
Примостився спати смуток спроквола.
Підібрався тихо, звив собі гніздечко
І не йде нікуди із свого житла.
Облягає серце й запевняє душу,
Що лежати буде поміж них повік.
Що його не зможе з місця нині зрушить
Жартами і сміхом жоден чоловік.
Зміг би існувати він і без людини,
Та пізнати хоче кожного з нас суть, -
У душі байдужій – смуток відпочине,
У душі чутливій – спати не дадуть.
У душі в куточку, в серця на краєчку
На тортури вічні спокій я прирік.
Там немає місця смутку для гніздечка,
Дивиться на мене він вже звіддалік...