Я гуляв якось раз по столиці - і
Хуліганам двом здачі так дав,
Що потрапив за це у міліцію,
Де побачив її - і пропав.

Що робила там фея-білявочка?
Мо', за паспортом мусила йти -
Закохався у неї я палко так, -
Й захотів чим скоріш віднайти.

Йшов за нею – під’їзд запримітивши,
Що сказати мав? - Я ж - хуліган...
Все ж красуню покликав я, випивши,
В привокзальний один ресторан.

Ну, а їй посміхались на вулицях -
Аж від ревнощів матом я гнув, -
Одному мусив дати по пиці я
Лиш за те, що він їй підморгнув.

Бутерброди ікрою намащував,
Гроші просто рікою текли, -
Я піснями її навіть влещував!
Наостанок - були «Журавлі».

Обіцянки до ранку до самого
Розсипав перед нею я знов:
"Я ж нікого п'ять днів не обманював,
Моя перша й єдина любов! "

Говорив, що життя все – загублене…
І не знав, чи повірить сльозам, -
"Зрозуміла я", - стиха вона мені, -
"Вам себе чим дешевше віддам".

Навідліг вдарив я в біле личенько, -
Закипіла гаряча-бо кров:
Ось чому у міліцію кликали
Мою першу й єдину любов...

19.01.2011 р.