Хто я – Бог чи не Бог? Щось не зовсім у тому я певен.
Як дізнатись? У кого? В думках нароста каламуть…
Подивлюся за плечі – чи крила не виросли з стегон…
Як не Бог, може, ангел? А крила ще, певно, ростуть?
Із усеньких я сил напинаю словесне вітрило,
Бог – це ж Слово. А слів я навчитися трохи та встиг.
Написав сто віршів. Але, Бог дасть, і більше осилю.
То хіба ж я не Бог? Та ви що, я нормальний, не псих!
Я, напевно, воскрес - он бренькочуть гавайські гітари.
Не якийсь там простак - я ж бо граю в божественну гру…
Отакої! Щодуху до мене вже мчать санітари
І пакують, як приз, у сорочку якусь гамівну...


31.03.2011