Твої у петлях корчаться слова -
Навіщо ти їх в петлі зав’язала?
Була ти неправа, ох, неправа,
Коли із слів мені той светр зв’язала!

Ходжу я в ньому й мерзну, от дивак,
Не гріють так вони мене, як вовна..
Коли до мене вернешся навспак,
То я тебе зігрію, хоч іззовні.

Куди пішла ти? Я ж тебе чекав
У хащі наших заповідних врочищ.
Нема мені до тебе жодних справ,
А ти про себе все одно торочиш.

Обридла ти, як той словесний светр -
Замерз я в ньому, як на вітрі цуцик!
Відстань від мене, стань за кілометр –
Бо, слово честі, ти мене замучиш!..


29.09.2011 р.