ІV
І подих осені останнім жаром,
не вимальованим і Ренуаром,
майне з її зіниці на осонні
в обійми, несподівано безсонні,
до крику-спалаху понад зимою -
над білою, до березня, прямою,
її жагою за його порою…

2011