Наснись мені..прийди до мене в гості!
Дверей тягар тихенько відчини.
Скажи слова, такі,на диво, прості...
І згустки дум вітрами розчини!


Усю к1мнату осв1ти свічками
І хай на мене дихає вогонь
Цим таїнством...і теплий,поміж нами,
воскресне спогад з дотику долонь .


Зігрій знімілі крила в довгім леті...
Мої померзлі ранки в чужині...
Відчути Твої обрії нестерті,
Я ще жива, ще хочеться мені!


Встели оту сорочку домоткану,-
Я втоплюся в розмаї вишиття,
Почую сильний пульс, немов осанну
Життю самому - рада мов дитя!



Розлийся в мені ріками гучними!
Зірковим сяйвом душу зацілуй!
Купаклівськими ночами отими
Калиново, пісенно заструмуй!


Збуди мене зі сну- хай паде морок!
І знову зрине в серці щезлий рай!
Наснись, я прошу, в моїх "юних" сорок-
Прийди, хоча б на мить, далекий край!!!