Ніколи не пізно вийти з домівки на
вулицю, чия коричнева довжина
заспокоїть твій погляд під’їздами, худорбою
голих дерев, блиском калюж, ходою.
Вітерець ворухне на тім’ї ботвину, мов м’яз – брову,
і вулиця далі звужується у букву "У",
що обличчя – до підборіддя, і пся причинна
вилітає із підворіття, що зібгана папірчина.
Вулиця. Деяким зі споруд
більше поталанило: вітрини, повні полиці,
чи, принаймні, вже в тім, що здоровий глузд
не полишить тебе з ними наодинці.
1975 - 1976