І в заду́мі, що в ній мене вабити мало б далі,
ясно так промайне, торкався і всюди колеться:
що не ближньою є, а ближчою - по вертикалі,
хоч і в горизонталі, в цілому, ще та околиця.

І росте третій розмір з роками, як все позаду,
і язик без кісток, і вдача тотемна наскрізь, й те
все дістанеться скоро місцевому літ-параду,
і хоча не додасть ні толку, ні ладу - "Здрастуйте!"

Задивлятимусь у жертовні її всеспалення
тостів, настрою, втечі кави, зіниці профі ...
Спокусили мене ці очі? чи віддзеркалення?
Де один мій - невже той са́мий, самотній профіль…

2012