Під стінами Вашого серця
падаю і вмираю.
Мій пане, як Вам живеться
одному посеред раю?
Тепла весняна злива
серця мого не студить,
бо я і без Вас щаслива –
спитайте, Вам скажуть люди.
У мене усього вдосталь,
що там грішити всує.
Просто, Ваш теплий дотик
досі в мені пульсує…
Спогадом і не більше,
не треба гучних обурень.
Я просто принесла віршик
До Ваших сердечних мурів.