Заморозки на ґрунті та облисіння лісу,
небо сірістю вторить крівельному залізу.
Лічені числа жовтня губляться, бо губа
визбирує з дір задвірків чиєсь "ти ба".
Ти не птах, завіятись щоб у вирій,
й нащо віри не йняти нужді позірній
вчений в пошуках подруги, зась та й годі
сторінок для гостин у живій природі.
Зазимуймо отут, під обкладинкою у чорнім,
безпорадною з холодом зовні, що ніч – з безсонням,
в ній пером за бугром не на стіс полін
кириличних наколовши слів.
1975 - 1976