Тут навіть і море Європою диха.
Не тільки чужинці. А з ними - і я.
Немає амбре пострадянського лиха,
Що труїть народ, мов ядуча змія.
Одвічна місцева духовність і втіха
На землях Іспанії щедро буя.
За ними і сонцем сюди я приїхав,
Та швидко минає відпустка моя.
Кінчається й віза. Вона коротенька,
І євровалюти тижневий запас.
Монет у кишені лишилася жменька -
На хлібну дієту без пива й ковбас.
Вертатимусь я... Дочекається ненька.
В колісну валізу складаю якраз
Іспанські ковбаси, хамони та вина,
Корейські смартфони, французькі сири.
В неділю зустріне вона, Україна.
Чому я жалкую? Піди добери.

(2012)