За вікном сріблясто засвітало,
Стерши з шибки сизу каламуть.
Скло блищить, як стінка п’єдесталу,
Змінюючи колір, наче ртуть.
Б’є проміння сонячне у груди,
Сліпить очі та лоскоче ніс, -
Прямовисно ллється звідусюди
І струмує сяєвом навкіс.
Добрий ранок, світе таємничий!
Переливи світла і тепла
Метушаться, змішуються, кличуть
Йти на двір із затишку житла.
Там вітрило часу напинає
Новий день між сонячних будов, -
І мене, ще сонного до краю,
Невблаганно зве до праці знов.
09.09.12