На павутинку піймавши розкуту,
я тебе вигадав. І не забуду.
Поміж буденно-успішного люду,
збіглої кави, підкислого брюту,
за цегляною ходою рудою
міста, що двигнулося головою,
я тебе вигадав, і не забуду,
за півтона́ми мелодій почуту.
Я тебе вигадав... Я не забуду.
Вітер осінню здіймає засмуту.
В теплих долонях пташиною літа
пам'ять. Лети. В очі сонячні впита.
Листям кружляти майне за тобою
янгол розлуки - зав'є далиною,
ноти хрипкої лишивши застуду.
"Я тебе вигадав, я не забуду..."
2012