Не скаржуся, не каюся, не плачу,
Не бідкаюся в утлій самоті.
Відношуся спокійно та терпляче
До радощів і болів у житті.
Штовхаюся в життєвій колотнечі,
Оточений тваринами й людьми.
Роблю хороші та недобрі речі,
Натомлено від ранку до пітьми.
Здивовано вдивляюся очима
У барви та відтінки кольорів
Жорстоких, ніжних і неповторимих,
Подіями насиченими, днів.
Ніяковію вічно на естраді,
Та досі ще не вірю аж ніяк,
Що розпізнати суть гріха і знади,
Доводиться і тілом, і на смак.
Сприймаю врівноважено новини,
В яких сплелися гордість і печаль
За рідну й любу серцю Україну,
Крокуючу замріяно у даль.
Живу, як всі – багато і убого,
Залюблений у тишу та у шум.
Звертаючись молитвами до Бога,
Здоров’я безнадійно лиш прошу.
Не скаржуся, не гніваюсь, не плачу,
Не бідкаюся в утлій самоті.
Відношуся спокійно та терпляче
До радощів і болів у житті.
26.10.12