Дорога крутить чорно-білу корбу,
ідеш по світу непомітним гостем.
– А що ти забереш собі у торбу?
– Можливо, досвід, брате, тільки досвід.

Штурмує душу вічне передгроззя
із пам'яті покинутого саду.
– А що ти загубив на тій дорозі?
– Можливо, радість, брате, тільки радість.

Інверсний холод переходять діти
як по руці, над безвістю простертій.
– А що тобі у темряві присвітить?
– Можливо, серце, брате, тільки серце.