Сніг іде, залишаючи в меншості світ.
В ці години – розгул Пінкертонам,
і себе признаєш у всілякім єстві
за недбалим відбитком у кожнім.
Не поруш одкровень і поштиво замри;
тиша повнить околи німотні.
Скільки світла набилось в осколок зорі,
проти ночі! що біженців в лоді.
Не осліпни, гляди! Адже сам сирота,
те ще стерво, порушник законів.
За душею – ні дідька, сама гіркота,
пара з вуст каже профіль драконів.
Помолись ліпше вголос, як той Назорей,
за царів, що в обох половинках
світу носять дари зі дверей до дверей,
і за всіх дітей, що в колисках.
1980