Нема давно звірят, з якими ріс,
І вся моя рідня почила в бозі.
Лише згадаю – боляче до сліз,
А на «гробки» не виїхав і досі.

Уся спільнота джунглів - як жива.
Я відчував у снах і рідний запах.
У них вовки вривалися, бува,
Я виривавсь. Та знов я в їхніх лапах.

Реве Балу, гукає Кала-Наг,
Регочуться хвостаті бандерлоги…
Колись я збожеволію у снах,
Або зійду з життєвої дороги.

Про курку Рябу навіть не кажу -
І з нею не витримую розлуки.
Кляну культуру нинішню й чужу -
Трансформерами граються онуки…

(2013)