Приснися,
у мінорі прозвучи,
де зоряне замріяне спікатто
і свято у душі.
Мовчи.
Мовчи.
Лише півтону -
голосно занадто.
Іще не час.
Торкнися до грудей.
Легенько,
ніби зовсім випадково.
Святково доокола,
а людей
немає нині - Музика і Слово.
Вони - основа, чуєш...
А тепер
звучи мені
надірваним крещендо!
Бери мене,
щоб вечір не умер -
дощенту.