Запалала світло, дзвінко,
щоб отак тебе любив,
і хмаринки, і сльозинки
вкрала зграя голубів.

Лиш по колу та стокрила
мчала сила і краса
і підкову нам створила
над дверима в небеса.

Золотаво залатала
між коханцями розрив.
День пробачив нас ласкаво,
вечір ніжно нас простив.

Небо, що вітрець очистив,
прала зграя на льоту
і рум`янець золотистий
ткала на блакить бліду.

Той політ думки роздмухав,
що печаллю запеклись.
Іскрами Святого Духа
нас пресвітло звала вись.

Нам, голубко мрійнокрила,
плазувати не дано.
Пазуриста зникла брила.
Небо жде нас. Летимо!

05.2012.- 06.2013