Думаю, що російське суспільство провадить боротьбу з найжорсткішою серед усіх відомих форм посткомунізму, з такою-собі особливою комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища. Можливо, політологи віднайдуть зв’язок ситуації, що склалася в Росії, з нинішніми арабськими революціями, але я особисто чую в тому, що відбувається, передусім відлуння краху «залізної завіси», відзвук політичних змін 1989 –1990 рр. Тому я впевнений, що необхідно, в першу чергу, переконати громадян Росії в тому, що режим, який їм підносять у подобі демократії, жодною демократією не є. Цей режим позначений лише декотрими – вкрай формальними – ознаками демократії. Не може бути й мови про демократію доти, доки влада ображає гідність громадян, підкоряє собі правосуддя, засоби масової інформації та маніпулює результатами виборів. Але найбільшою загрозою для Росії була би байдужість і апатія людей. Навпаки. Вони повинні безнастанно домагатися визнання й дотримання своїх прав і свобод. Опозиційні структури мусять об’єднатися, сформувати тіньовий уряд і пояснювати свою програму людям по всій Росії. Опозиція мусить створити впливові правові інститути для захисту громадян від поліційного й правового свавілля. Опозиція повинна звернутися до співвітчизників, які на власному досвіді переконалися у дієвості демократичних свобод на Заході, з закликом згадати про свої корені й підтримати розвиток громадянського суспільства на батьківщині.