Я свою любов не на словах
До полів показую щороку –
Пращуром протоптаний ще шлях
Змірюю одвічно власним кроком.
Ріжуть грунт дбайливо лемеші,
Тільки пил, як дим, стоїть зруділий.
Попри втому – легко на душі,
Та і сили відчуваю в тілі.
Вухо притиснувши до ріллі,
Мовчки в спокій загортаю совість,
Чуючи із щедрих надр землі
Сповнений довіри й дяки голос.
05.11.13