Сьомого листопада у кінотеатрах відбулася довгоочікувана прем’єра фільму Олександра Велединського «Географ глобус пропив». Ще до появи серед широкого загалу, кінострічка встигла наробити галасу і навіть отримати гран-прі на початку відкриття російського фестивалю «Кінотавр», а згодом і на Одеському МКФ. Фільм розповідає про людину, що опинилася не на своєму місці. Це вчитель біології, котрий по волі випадку стає викладачем географії. Він намагається пристосуватися до життєвих проблем, не втратити себе і свої моральні та духовні цінності. Насправді одна з головних думок стрічки заключається у тому, що ніякого «свого місця» ні у кого не буває. Тобто не існує ні глобуса, ні карти за якими можна вивчити географію особистості і визначити її найкомфортніші координати. Єдине, що може зробити людина, - це намагатися бути щасливою, як радить нам головний герой. Він прагне святості тому не хоче бути запорукою щастя для когось і не мати того, хто буде для нього запорукою щастя. Але так званий «святий» географ топить гіркоту життя у горілці, що типово для простої людини. З першого погляду Віктор Служкін дуже нагадує звичайного блазня, але з розвитком сюжету можна побачити, що його образ набагато глибший і драматичніший.

Головна ідея кінострічки здавалося б проста як світ – він, вона і життя навколо. Але ні, усе набагато глибше. Тому, мабуть, головною ідеєю все ж є намагання віднайти і зберегти своє щастя. Крізь фільм проходить єдина для усіх героїв сюжетна лінія, котра ґрунтується на простій істині – що маємо, не бережемо… І географ, розуміючи це, вирішує, що краще не мати зовсім, але берегти і ніколи не втрачати. Режисер Олександр Велединський вміло підкреслює цю ідею візуальним епіграфом до фільму. У першому ж кадрі на транспаранті ми бачимо напис «Счастье не за горами». До того ж частку «не» перегороджує грузовик, котрий згодом від’їжджає і дає героєві певну надію. Також варто відзначити, що є ще й музикальний епіграф. У тих же перших кадрах ми чуємо пісню групи Арія «Я свободен» у виконанні бродячого музиканта. Співає він недолуго і ніби виступає символом скалічених людей з покоління перебудови. Створюється враження, що ця пісня звучить всередині героя у фоновому режимі на протязі фільму.

Роль географа професійно виконує Костянтин Хабенський. Актор дуже тонко і точно передає емоції свого героя. Він разом з ним сміється, сумує, страждає і кохає. Також дуже важливий образ Максима Будкіна, котрого грає Олександр Робак. Він неначе відтіняє Служкіна, але в порівнянні з ним виступає «гарним хлопцем», котрий і при квартирі, і при машині та загалом успішний. При наявності цього героя можна зрозуміти необхідність жіночих образів в оточенні географа. Не можна також не згадати про окремий жіночий образ школярки Маші Большакової. Молода актриса Анфіса Черних з усіх сих намагається показати чуттєвість своєї героїні. Відчувається, що Черних місцями переграє. Але не зважаючи на деякі незрозумілі деталі її акторської гри, можна позитивно оцінити її роботу у стрічці.

Як відомо, фільм був знятий по однойменній книзі Олексія Іванова. А у цьому випадку головним завданням режисера було не зіпсувати зміст. Відверто кажучи, на початку все ж здавалося, що кінострічка не дістає до книжкової глибини. Але з розвитком сюжету враження змінилося. Ідею змогли розкрити так щоб донести до глядача її суть. Загалом, художність стрічки на високому рівні. Відчувається намагання передати справжність життя. Звичайно, вражають зйомки у тайзі. Особливо емоційною є сцена, коли учні географа на човні долають смертельно небезпечні пороги на річці. Задоволення від того, що ти не потонув максимально приближає до відчуття щастя.

Кінострічка «Географ глобус пропил» достатньо неоднозначна. Кожен, хто її перегляне, побачить те, що ближче саме йому. Тут не має чітко визначених кордонів, бо для кожного існує своя географія щастя.