Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.31
19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
2026.05.26
17:59
Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга соль мінор.
Я - сам собі жорстокий прокурор,
Ніколи я не жив "наполовину".
Висвітлює мої страшні провини
Останній шлях, зелений коридор.
Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга
Відбиток долі - фуга соль мінор.
Я - сам собі жорстокий прокурор,
Ніколи я не жив "наполовину".
Висвітлює мої страшні провини
Останній шлях, зелений коридор.
Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга
2026.03.29
02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
Внизу -
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
Внизу -
2026.03.16
18:13
МАГІСТРАЛ
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Щоб не долати вічну заборону!
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Щоб не долати вічну заборону!
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Неначе з тих часів прийшли сюди.
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Неначе з тих часів прийшли сюди.
2025.09.26
18:41
Сонце виснажує аж до кісток,
Вітер холодний не стишує біль...
Дні покриваються смутком, як цвіль,
Тліє старий непотрібний квиток...
В центрі душі металевий кілок,
В серці давно завелась чорна міль...
Сонце виснажує аж до кісток,
Вітер холодний не
Вітер холодний не стишує біль...
Дні покриваються смутком, як цвіль,
Тліє старий непотрібний квиток...
В центрі душі металевий кілок,
В серці давно завелась чорна міль...
Сонце виснажує аж до кісток,
Вітер холодний не
2025.08.12
07:30
МАГІСТРАЛ
Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
2025.08.02
03:57
Сумний полон смарагдової тиші
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.
Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,
Це щастя друзів, г
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.
Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,
Це щастя друзів, г
2025.08.01
02:53
Висвітлює зелений оберіг
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.
О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих
Поява їхня дуже недоре
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.
О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих
Поява їхня дуже недоре
2025.07.31
01:05
Дорогу від «Ніколи» до «Нікуди»
Побачив ще по той бік сподівань.
Пора б усі рукописи згорнути,
Уникнути прихованих завдань.
Жорстокий ворог, морок «пресловутий»,
Наказує мені залізно: «Встань!»
В руках моїх сокира. Рубонути
Готовий без затримок т
Побачив ще по той бік сподівань.
Пора б усі рукописи згорнути,
Уникнути прихованих завдань.
Жорстокий ворог, морок «пресловутий»,
Наказує мені залізно: «Встань!»
В руках моїх сокира. Рубонути
Готовий без затримок т
2025.07.30
01:20
Замовкне без причини дивний сміх,
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,
Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних
Переглядав дитячу кінопл
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,
Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних
Переглядав дитячу кінопл
2025.07.29
01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!
Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,
Знаходити фатальний той
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!
Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,
Знаходити фатальний той
2025.07.28
03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.
У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних
Повірила в добро душа в
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.
У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних
Повірила в добро душа в
2025.07.27
05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.
Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути
На віру в міць нескорених світил.
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.
Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути
На віру в міць нескорених світил.
2025.07.26
02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.
І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне
Минулого, яке ще й досі любо.
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.
І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне
Минулого, яке ще й досі любо.
2025.07.25
07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.
Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,
І, мов знущання, крик: «Дав
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.
Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,
І, мов знущання, крик: «Дав
2025.07.24
05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.
В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,
Відправлю, наче злодія, за ґ
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.
В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,
Відправлю, наче злодія, за ґ
2025.07.23
03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».
Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,
Моя зима відтво
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».
Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,
Моя зима відтво
2025.07.22
03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.
Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…
Будь ласка, хай це все триває до
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.
Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…
Будь ласка, хай це все триває до
2025.07.21
03:13
Примхлива доля мемуари пише…
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.
Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,
Ніж звуки пустотливих балачок.
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.
Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,
Ніж звуки пустотливих балачок.
2025.07.20
00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.
Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…
Питання: чи когось він пожаліє
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.
Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…
Питання: чи когось він пожаліє
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
А я над ним – зн
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
А я над ним – зн
2025.05.31
22:53
ФІЛОСОФІЯ ЗНЕВІРИ З ПРОБЛИСКОМ НАДІЇ
Парадоксально, помітив у власних спостереженнях на прикладі історії української поезії, принаймні після усталення української літературної мови таке: якщо вести відлік від Тараса Шевченка, який не римував майже
Парадоксально, помітив у власних спостереженнях на прикладі історії української поезії, принаймні після усталення української літературної мови таке: якщо вести відлік від Тараса Шевченка, який не римував майже
2025.03.18
02:18
повертається камінь на місце падіння
повертається злодій на місце злочину
і сновида вертається за сновидіннями
а у тебе поете які збочення?
© Вікторія Осташ, Поетаріум, 2025
повертається злодій на місце злочину
і сновида вертається за сновидіннями
а у тебе поете які збочення?
© Вікторія Осташ, Поетаріум, 2025
2025.01.18
19:58
Сергія розчарованість штовхала
В пияцтва невимовну простоту,
У ті відомі рятівні лекала,
Де кожен знайде відповідь просту.
І друзі розбігались полохливо,
Почувши про якусь його біду.
Були вони не друзями, можливо,
А видимістю дружби на льоду
В пияцтва невимовну простоту,
У ті відомі рятівні лекала,
Де кожен знайде відповідь просту.
І друзі розбігались полохливо,
Почувши про якусь його біду.
Були вони не друзями, можливо,
А видимістю дружби на льоду
2024.06.02
22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.
Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
Розгадуючи ребуси сороки.
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.
Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
Розгадуючи ребуси сороки.
2021.08.23
20:02
О Колесо Кроковеє*, на диво,
в тобі ще є кресало і огниво,
і ти стоїш – і бачиш вище тину,
чи ти згори розгледіло людину?
Яка вона на відстані космічній,
І хто вона в дорозі пересічній:
піщинка пилу, спора в оболонці?..
в тобі ще є кресало і огниво,
і ти стоїш – і бачиш вище тину,
чи ти згори розгледіло людину?
Яка вона на відстані космічній,
І хто вона в дорозі пересічній:
піщинка пилу, спора в оболонці?..
2021.07.15
19:34
… Рятуй мене, Дорого, від голгоф!
– Тобі куди?
– Туди, де Саваоф! …
Країнами, епохами, віками –
з гори в долину, де біліють Храми.
Продовж дощу, вітрів і снігопаду
ховають Храми стежечку до Саду.
А я блукаю – Стежечку шукаю,
– Тобі куди?
– Туди, де Саваоф! …
Країнами, епохами, віками –
з гори в долину, де біліють Храми.
Продовж дощу, вітрів і снігопаду
ховають Храми стежечку до Саду.
А я блукаю – Стежечку шукаю,
2020.10.03
22:21
Про юність далеку, про давні часи
Розкаже вам казку стара.
Були в мене дві золотисті коси
І служка, маленький арап.
2
Стояла я раз на балконі сумна,
Нерадісним був мені світ.
Садами й полями ступала весна,
Їй квіти стелились услід.
Розкаже вам казку стара.
Були в мене дві золотисті коси
І служка, маленький арап.
2
Стояла я раз на балконі сумна,
Нерадісним був мені світ.
Садами й полями ступала весна,
Їй квіти стелились услід.
2020.09.22
17:04
Лорелай
На скелях, де трави і мох,
Над Райном – хоч вір хоч не вір, –
Гуляли з дочкою ми вдвох,
Нас лицарський тішив турнір.
І там, зупиняючи час,
На скелях, де трави і мох,
Над Райном – хоч вір хоч не вір, –
Гуляли з дочкою ми вдвох,
Нас лицарський тішив турнір.
І там, зупиняючи час,
2019.11.08
22:10
Жити, вижити, вижити просто.
«Коридором зеленим» пройти.
Чорні птиці – непрохані гості.
Чорні вибухи – дикі світи.
Він од болю упав у непам’ять,
перетнувши червону ріку.
Зорі сипали кривди прадавні,
досягали у душу гірку.
«Коридором зеленим» пройти.
Чорні птиці – непрохані гості.
Чорні вибухи – дикі світи.
Він од болю упав у непам’ять,
перетнувши червону ріку.
Зорі сипали кривди прадавні,
досягали у душу гірку.
2019.07.15
14:49
А – Дух
Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.
Б – Створення Землі
Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.
Б – Створення Землі
2017.11.28
02:11
То страшна була голодовка. Виживала моя сім’я:
Золотий ланцюжок свій ловко на козу проміняла я.
Молочко було сину. Сіно із деснянських возили лук.
Свій садочок. Та під "Торгсіном" відчувала я стільки мук!
(Це тепер магазин "Тканини"). Там, нав
Золотий ланцюжок свій ловко на козу проміняла я.
Молочко було сину. Сіно із деснянських возили лук.
Свій садочок. Та під "Торгсіном" відчувала я стільки мук!
(Це тепер магазин "Тканини"). Там, нав
2017.07.23
09:19
Панорамний вид лівого берега Нілу - усипальниці єгипетських фараонів. Над Єгиптом прослалася Небесна Зоряна Корова - Нут і огорнула "Та - Кемет" м'якими, теплими сувоями Ночі. Спочиває "Та-Кемет", розкривши своє плодоносне,
2017.07.23
09:08
Над "Оселею бога Птаха" зависло понуре дощове Сонце.
Ра-Атум у зажурі. Важкі непрозорі склепіння його небесних володінь, здається, усім тягарем лягли на плечі виснаженої хамсином землі "Та-Кемет". Крилатий Сонячний Диск покрили темні плями. Єгипет
Ра-Атум у зажурі. Важкі непрозорі склепіння його небесних володінь, здається, усім тягарем лягли на плечі виснаженої хамсином землі "Та-Кемет". Крилатий Сонячний Диск покрили темні плями. Єгипет
2017.07.22
10:35
Злетівши у Небо, Ра-Атум* 82 продовжував т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все. Він промовив таємне:
-- Упокоється Поле Велике!
І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.
-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...-- Упокоється Поле Велике!
І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.
-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші Словники
| Дата | |
|---|---|
|
Національна спілка письменників України («Кабінет молодого автора») та Міжнародний благодійний культурно-науковий родинн...
Майстерень Редакція |
2019.11.27 |
Новини:• Рейтингові голосування у рубриках
• Загальні рейтингові голосування: називаємо кращих авторів.
• Нове відзначення за кращі українські поетичні твори - Премія імені Леоніда Первомайського
Актуальні теми:
• М.Хазін. Постмодерн – реальність чи ж бо фантазія?..
• Про російсько-грузинську війну "Ежедневный Журнал" Юлія Латиніна
• Герман Істоков (ФСБ). Цхінвальська рапсодія. Контрверсії
• Дніпропетровський театр "ВІРИМО" Творча акція "Лабораторія драматургії сучасної України" (на стор. "Майстерень").
• Жива мова великих поетів:
o Анна Ахматова - читає "РЕКВІЄМ".
| Публікації | Дата | |
|---|---|---|
| Артур Курдіновський "Зелена мелодія (ма" |
"Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю... А можливо, це просто уламок мого віт" | 2026.05.31 19:17 |
| Артур Курдіновський "Непрочитаний рукоп" |
"Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга соль мінор." |
2026.05.26 17:59 |
| Артур Курдіновський "Розстріляна зима (" |
"Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні." |
2026.03.29 02:44 |
| Артур Курдіновський "Голоси минулого (в" |
"МАГІСТРАЛ
" |
2026.03.16 18:13 |
| Артур Курдіновський "Ночі темно-сині (м" |
"МАГІСТРАЛ
" |
2026.01.29 19:57 |
| Автор | Народний | Автор | "Майстерні" |
|---|---|---|---|
| Могиленко Олексій | 5.43 | Забужко Оксана | 5.45 |
| Білоус Зоряна | 5.43 | Лоза Олена | 5.45 |
| Куренівець Дмитро | 5.43 | Чухран Михайло | 5.45 |
| Мрія Мрій | 5.43 | Овчар Олеся | 5.45 |
| Перехожий Юрій | 5.43 | Роман Василь | 5.45 |
| Сидорович Леся | 5.43 | Цибульська Таїсія | 5.45 |
| Бражник Ольга | 5.43 | Бражник Ольга | 5.45 |
| Алетея Маріанна | 5.43 | Куренівець Дмитро | 5.44 |
| Низова Леся | 5.43 | Басаргин Александр | 5.44 |
| Непорада-Нога Юлія | 5.43 | Півторак Володимир | 5.44 |
| Рудич Оксана | 5.42 | Завадський Ігор | 5.44 |
| Мирохович Андрій | 5.42 | Захабура Валентина | 5.44 |
| Федорченко Ліна | 5.42 | Заруба Олександр | 5.44 |
| Маїк Оксана | 5.42 | Бондар Тетяна | 5.44 |
| Захабура Валентина | 5.42 | Нібаба Баба | 5.44 |
| Скалозуб Іван | 5.42 | Едітор Макс | 5.44 |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Динаміка рейтингів регіонів:
|
Літугрупування:
|
всі мої шанування, Роксолано, це було десь попередньо сказано, що є відкинуті тексти, їх набралася певна кількість, самі по собі вони не дуже якось важать, але в усіх є щось спільне, і вкупі ніби непогано, тож я ризикнув
| Рецензія на | Автор і текст |
|---|
Зелена мелодія (мале коло ронделів)
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 460 | Коментарів: 12
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Розстріляна зима (поема)
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 321 | Коментарів: 2
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Смарагдова тиша (корона сонетів). Передмова Ярослава Чорногуза
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 724 | Коментарів: 2
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Вівтар для болю (триколо ронделів). У співавторстві з Любов'ю Інішевою
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 224 | Коментарів: 0
Міський квітень (малий вінок ронделів)
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 472 | Коментарів: 3
Ост. коментар: Ярослав Чорногуз
Ост. коментар: Ярослав Чорногуз
Смарагдова тиша (корона сонетів). Магістральний вінок сонетів
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 936 | Коментарів: 4
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Ост. коментар: Артур Курдіновський
Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок чотирнадцятий. "Пробач мої гріхи, земна
Курдіновський Артур
Курдіновський Артур
Переглядів: 523 | Коментарів: 0
Рубрики / Поеми
ЕПОС
(Початок: 2008.04.16, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
| Публікації | ||
|---|---|---|
| Гуцуляк Олег "ІЛЬМЕВАЛЛА: Руни " |
"ІЛЬМЕВАЛЛА: Руни про божественного Ільму, діда Кудим-Оша та прадіда хороброго Пера-богатир" | 2008.09.16 02:07 |
Композиції для сцени
(Початок: 2008.04.17, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
ІСТОРИЧНЕ
(Початок: 2008.04.18, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
СУЧАСНЕ
(Початок: 2008.04.18, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
| Публікації | ||
|---|---|---|
| Ковальчук Світлана "Територія смислів" |
"Жити, вижити, вижити просто.
«Коридором зеленим» пройти." |
2019.11.08 22:10 |
| Вовк Ірина "Епоха новітніх дин" |
"РАДІАЦІЙНА АЛЕГОРІЯ
З ЧАСІВ НЕЩОДАВНО МИНУЛИХ" |
2017.06.18 09:30 |
| Попелюшка Валентина "Не Рабські Вимират" |
"І сіль не така солона,
І цукор якийсь не той…" |
2016.05.19 15:54 |
| Сірий Володимир "Справжній" |
"Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…" |
2012.08.04 09:28 |
| Сірий Володимир "НСП" |
"Розмита реальність по скельцях автівок
Стікає , хапаючись глянцевих щік." |
2011.10.25 13:30 |
РОМАН У ВІРШАХ
(Початок: 2008.04.18, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
На даний момент твори у конкурс ще не подані.
ПЕРЕКЛАДИ
(Початок: 2008.04.19, Постійнодіючий)
Умови | Рейтинги '1', '2', '3', '4', '5' | Усі надаслані твори
На даний момент твори у конкурс ще не подані.
