Цю комашку наша Галя
За забарвленням впізнала, -
Жовтувата, з цяточками
Та кудись повзла по рамі,
А коли знялась з віконця -
Стало в світі більше сонця.
25.09.23

Полинути ув інший вимір,
де малахітова зоря
і небо зорями новими
край океану догоря…
там тихо ніжаться світанки,
даруючи своє тепло
і ллється пісня птаха п’янко
через нев’януче зело,

Геніальність мислі у катрен
не дається Юрі, хоч ти трісни!
З нього б вийшов непоганий Кен,
та з таких виходять лишень – трипси*.
Користі у віршуванні – нуль.
Дзявкотить, як «руская борзая».
Стане в позу, на тобі – пітбуль,
шмарклями плює та не куса

Чудь начудила чудернацько. Педербург славний своїми педербуржцями на всю педерацію. До Голої Пристані пристали голодранці. Гаррі Поттер зловживав Портером. Голубі любилися як голуби. Протестувальники протестували тест. Культурист туристо

Для ребусів є лиса голова,
вона розумна, наче два єврея,
а ще така багата на слова
(у власника словесна діарея).
Дивись, яке багатство язика,
немов Володя путін на трибуні...
Хай збоченець базікає пока
тим язиком доладне тільки куні.

Гарна дівчина Маруся – найгарніша у селі,
Чорноброва, кароока та й розумниця нівроку.
Хлопці бігають за нею і великі, і малі.
Та вона лише сміється, що аж ямочки на щоках.
А сміється, бо ті хлопці час лиш дарма витрачають.
В неї парубок Іван є – перш

Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз

Загадка

Есть поэт серьёзоль-строголь.
Мову знает не особоль.
Обхамить всегда он моголь.
Кто же это?
Это - …… .

Ще донині
В небі синім
Журавлиний
Спів не лине.
Гожа осінь
Ноги босі
Миє досі
В теплих росах.

Я довго вагався чи потрібно це писати, але зважаючи на недолугість Юри Гундарєва думаю, що саме час розставити деякі речі на свої місця.
І так:
1. Чому Погорєлов? Мій прадід з Кубанських козаків повертаючись з Першої світової війни чомусь вирішив оселит

Облиш мене. Все виправить світанок.
Недопалки завжди надто гіркі.
Як легко стати просто некоханим.
Але ми люди. Ми повік такі.
Перепливи цю ніч під зорепадом.
Вони тепер для нас на жаль тривкі.
З тобою увійшли у річку знади.
Але зміліли води у ріки

Силабічна чи тонічна
муза в мізки лізе,
чи хвороба, то хронічна?
Все! Пакуй валізи!
«ГеніЯльність» це не жарти,
ой, воно, як важко!
Вірші, думав, слави варті,
а вони – какашки.

Ніколай Погорєлов (Соболь) дорікає мені, що у моєму вірші «Кільця» рядки мають різну кількість складів. Відчуваю, що мій опонент просто не знає, що на сьогодні існують різні системи віршування, зокрема: СИЛАБІЧНА, яка передбачає рівну кількість складів.

Переконаний: кожен звук
має власний запах і колір:
ось, звичайно, Телоніус Мунк,
це, ясна річ, Колтрейн.

Переконаний: кожна мить
має різних відтінків жмуток:
просто сонцем оця зорить,

Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам.
А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
День заспів

Кожній людині своя є ціна.
Я переконаний в цьому віднині.
Можна дістати людину з лайна
та не дістанеш лайна із людини.
23.09.23р.