Ви говорите про буденні речі, пане Ігорю. якимись кіберобразами, які їх аж ніяк не прикрашають.... про Романенка можу сказати лише одне - прекрасний поет....Один з найкращих за останні 20 років... Щиро, О.М.

"набридло" правильно :)
а щодо "вбивати" - то там абсолютно інший контекст, дуже інший :))

і до чого ж - що тут неприродного. відсутність коханої діє на героя як сальвія: сковуючи його волю, його рухи... як на мене - досить навіть природно :) ну це як на мене, звісно...

хороші будуть, аякже :)
Ігор Терновський іще порадує терплячих читачів ;)))))))))))))

"Кожне тлумачення тексту - екзистенційна подія в житті тексту". (Гадамер). Це я про оте Ваше "як на мене"))). Те що Ви написали - то одне, а те що ми прочитали - може бути геть іншим.

напевне я й не хочу прикрасити, я хочу сказати дещо інше...

мммм... скажімо таке: при відсутності коханої ліричний герой відчуває свій автоматизм, і проектує себе через технічне. відсутність коханої призводить до відчуження ліричного героя від самого себе, до оречевлення його ідентифікації...
він сприймає себе
а) як робота, як машину, як частину кіберреальності, яка характеризується ефективністю, що притаманно машині
б) як людину - але під дією психотропної речовини, тобто у зміненому стані свідомості

відсутність коханої робить його життя таким, що він більше не відчуває себе, тому і сумнівається в своїй потрібності (яка би виражалась через неефективність...)

ось так. некрасиво, зате обґрунтовано ;)

Якщо ви вже пояснюєте про що написали, то про яку цінність цього твору може йти мова?

був би дурним аби сперечався би :)
але так можна сказати абсолютно щодо кожного тексту, правда ж :)
в цьому тексті я ставив цілком конкретну мету і вважаю що її розкрив :) не розкрив би - просто би не показував його :))

Розкрив?))) Богдане, що Ви кажете))))... як на уроці в 5 класі))))...

Якщо Ваш текст потребує таких розлогих тлумачень, значить чогось у ньому самому не вистачає... Так?

Ви постійно говорите, що ставите перед собою мету, коли щось пишете... Дивний підхід у вас,Ігорю... На мою думку, може й воно оригінально - за способом подачі чи чимось таким. але теми у вас якісь банальні постійно...

Не банальні в нього теми, не погоджуюся. І взагалі я б тему не ставив "во главу угла", коли йдеться про вірш.

чому одразу так? :) не усі ж вірші народжуються з натхнення, деякі - конструюються згідно схемі :)

а тлумачення було для пані, яка закидає мені негативний вплив "кіберобразів" на "красивість", тож я лише ілюстрував недоречність його тлумачення у площині "красивості" )
звісно, моє тлумачення - лише один випадок із цілого спектру можливих (читацьких) тлумачень )

Тлумачити має сам читач. А Ви ставите йому залізний заслін авторської волі... Це зовсім зайве.

Щодо конструювання, то - я про це мало що знаю. Особисто мені ніколи не доводилося будувати текст за схемою, хоча, можливо, я відстав від життя.

як нещодавно нагадувала Наталка Пасічник - теми лише дві - кохання і смерть, все інше - лише підтеми ;) а тут - кохання і напівсмерть ;) хехе, майже класика банальності, правда ж? ;)

я ДЕЯКІ вірші пишу ось приблизно так: є певна ідея, яку можна виразити в поетичній формі: тобто за допомогою метафор, образності загалом. і я втілюю цю ідею, виражаю.

може це не класично: о! у мене натхнення! блаблабла! о! прийшов вірш!... - і автор пише, бо вірш його веде..

ось ці вірші - вони не ведуть мною, а навпаки - я цілком свідомо, раціонально їх оформлюю, ну от лише метафори з позасвідомого частенько надходять в такому випадку, є таке...


але це зовсім не означає що я ВСІ вірші пишу так :))

сенкс, тут погоджуюся, особливо щодо того що "во главє" - для мене завжди поетичність вірша характеризували образи і метафори. тут вони свідомо "непоетичні", оскільки робот - не поет, а ліричний герой, розповідаючи ПРО СЕБЕ не може цього робити ПОЕТИЧНО-КРАСИВО, відчуваючи себе роботом :) от тільки тяга до образності в нього не зникла, що тут вдієш ;) зате він не пише "взвєйтєсь, да развєйтєсь" ;)

це адресувалося конкретній людині :) треба було в приват писати, ваша правда...

а щодо конструювання - то це лише прийом, засіб письма. як-от автоматичне письмо - це взагалі повна протилежність конструюванню :)

а чому вам передовсім йдеться про "красивість"? який ваш особисто ідеал поезії? :)
я вже тут коментував: це свідомо непоетично написаний вірш, адже робот і не мусить мислити красивостями, а ліричний герой перебуває саме в цій ролі :)

Я не проти конструювання вірша в процесі, просто не уявляю, як можна наперед задумати про що писати. І насправді, пане Ігорю, теж не вірю в чудодійну силу натхнення.

а чому вам передовсім йдеться про "красивість"? який ваш особисто ідеал поезії? :)
я вже тут коментував: це свідомо непоетично написаний вірш, адже робот і не мусить мислити красивостями, а ліричний герой перебуває саме в цій ролі :)

"просто не уявляю, як можна наперед задумати про що писати" - ви мене дивуєте, але гаразд, ось вам просте порівняння:

в цьому випадку ідея, концепція вірша - як цілісний скелет виникає до початку писання. далі в процесі ця концепція обростає м"язами метафори, нервами образності і врешті - має загальне втілення у цілісності ідеї-метафор(и)-засобів-форми (верлібрової ритміки вірша)

Ну це не у всіх так, правда ж.... Я схильна думати, що спочатку виникає образ, який потім населяє решту образів, як на ниточку.... І тоді виходить таке полотно вірша...