Олеже, наразі я читаю-спостерігаю ваші елегантні підморгування Золотій Жінці з міста героя Москви, тому деякі рядки доходять зі збоченнями, по декілька раз протираю екран, а все одне і теж -
"Лиш музу вдало покладеш...", і здавалося все йде так прекрасно, куртуазно, аж раптом такі ускладнення в кінці... :)

Привіт! Як там нічний Арбат?
Муз - це муза чоловічого роду :)
А ускладнення в кінці :) можна було б уникнути :)
для сторінки куртуазного маньєризму.

У мене ще поки день і якщо кількість віскі буде розумна, то Арбат запалає вогнями. У противному випадку буду без вогнів.
Тепер зрозумів - кажу, екран необ'єктивно подає інфо, звичайно, що МУЗ, - як мені до вподоби така Золото Жіноча сміливість :)

Вау! Дю-юже вдячна...(коли на тебе починають створювати пародії - це слава:).
Так, направду, до поетів приходять музи, а до поетес - музики... Тільки ж є їх взяти, достойних, коли весь цвіт нації кудись розїджається з нашої любої неньки України?

Цвіт облетів? Та сад заплодоносить,
якщо було до того щось лямурне,
якщо цвіт нації не тільки баблокосить,
а й дівоблудить щось літературне. :(

Золотій Жінці
Я ж не поїхав :)
А взагалі, мені подобається Ваша поезія,
нормально ставлюся до жіночого віршування лиш у випадку коли у ньому є доля іронії та самоіронії :)

Я теж так думаю, Олеже. :) Але, якщо продовжити думку далі, то як далеко має ця іронія доходити? Можливо тут і вічне поетичне надзавдання сховалося?