Спробувала дещо змінити. Мене цікавить думка, як краще: те, що було чи тепер?

Дійсно, стало краще.

На даний момент нічого конкретного не можу відповісти, бо знаходжуся далеко від Одеси і не маю можливості з кимось порадитися. Скажу тільки, що у спілці письменників мені ніяких зауважень не зробили, а навпаки порадили звернутися до композитора, щоб написав музику до цього вірша. Але я все ж таки переглянула деякі вірші Л. Українки і ось що знайшла:
...Цілу ніч до зорі я не спала,
Прислухалась, як море шуміло,
Як таємна хвиля зітхала –
І як серце моє стукотіло....

...Той у північ на море поплине,
Хто не думає ранку діждати...
Хай же думка моя вільно лине, -
Я не буду на ранок чекати...
(«Безсонна ніч»)
...Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншії мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу, -
Я щастя у долі тоді не прошу...
(«Сон літньої ночі»)
...Мовчиш, мій друже ясний, і зітхаєш...
Твоя душа за мною не жалкує,
А тільки серце вражено сумує.
І жаль тобі, що ти мене кохаєш...
(«Питання»)
...Хай же і темнеє серце твоє оживе
І на спів мій веселий озветься,
Бо на нього озвалося все, що живе,
В тебе серце живе. Бо ще б’ється...
(«Перемога»)
...Моя душа ніколи не забуде,
Того дарунку, що весна дала:
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла...
(«Давня весна»)
....Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,
Ой, раді б зірвати,
Та годі дістати...
(«Вишеньки»)
І ще багато віршів, де я зустріла дієслова в закінченнях рядків у строфах. Я хотіла б почути якомога більше думок з приводу нашої дискусії. Допоможіть нам, хто знає, як повинно бути? Якщо так, як я написала не допустимо, то я перепишу вірша.