Іване, що ж так жорстоко самокритично?! і зовсім не макулатуру плодите, а гарні вартісні вірші :)

Тільки от що - "друга" і "по-друге" - не дуже вдалі рими, практично те ж слово...

А в ост. рядку першої строфи щось складів забагато - може, "до третьої ще й не топтав стежинку" - ?

Просто суперовий вірш! Люблю таке, бо від своєї готики аж верне часом))

Дякую, Вандо. Четвертий рядок змінив. Мабуть, справді краще стало, а щодо рими, то треба б подумати. Але навряд чи руки дійдуть. :)
Варваро, не перегинай. :) Не суперовий. Посередненький. Але дякую. :)

Я ж не про техніку)))

А про що? Про ідею? Відомсти мені за "Блондинку". ;) Візьми ідею і перероби. Вірніше, перепиши.

Ой нє, я не по тому))

Як варить борщ - то вже не зле :)
Перша - жінка, друга - муза, а третя тьоща??? :))))

:) Боронь боже! Я вже й забув, хто була третьою. То вже було давно і з тих пір було ще кілька. :)

От то вже ті чоловіки)))

на чиїх би розридатись грудях?
В чию спідницю висякати носа?
О, пане Іване! Яке смачне смаркання!

Так. Безумовно, я маю рацію. Одна муза надихає при спільному чаюванні, друга - при щирій дружній розмові, третя - в любощах, четверта - в спільній роботі. Це ж чудово, коли таке є! І часом справді буває.

Хіх, чоловіків у мене багато, а Муза одна і я їй не зраджую)))

А в мене навпаки. :) Жінка одна, а муз - 3-4. Десь так. Музам зраджую, жінці - ні.

Іване, схвалюю Вашу позицію як жінка :) Музи вони, до речі, кобіти зрадливі - тому чому б їм тією ж монетою не платити? ;)

:)) От я теж помітив, що музи - "кобіти зрадливі". :) Про це й вірш.

А то як які Музи, Вандо)) Моя от розумашка і вірна, тіко часом десь втіче на кілька днів, але після того пишуться сороміцькі вірші, чом же не пробачити тій пустунці))

Моя поетична муза совається роками.:( Ну але біс з нею. Я до неї зовсім не шанобливо ставлюсь. :)

Тю, ну тоді чого ти хочеш?))

Привіт, Іване, не обіцяю ні грудей, ні спідниці ;) Зате брикливих Пегасів - хоч цілий оберемок ;)