Ніка Новікова
Вірш цей банальний, він банально написаний, з використанням "джентельмеського набору", з метою розчулити читача, він дійсно містить реальні факти, але написаний лише задля того, щоб заперечити те, що сильні емоції можна не римувати, як доводили мені у вірші "Ненародженому"
Хорошим прикладом тут є "Цвіт Яблуні" Коцюбинського, де батько, переживаючи смерть дитини, усвідомлює в собі постійну присутність письменника, який оцінює і аналізує цю смерть як матеріал для наступного твору.
Майстер завжди має залишатися майстром.

Чорнява жінка:
Я не бачу протиріччя. Будь який салон - це перш за все тусовка. А будь яка тусовка - це орієнтація на середнє арифметичне. А посередність -завжди загроза вищому.
Не знаю чому так. Велике радіє великому, маленьке - молиться великому, а середнє - боїться великого.

Про який ждентельменський набір ви тут пишете? Поставте щось поруч.

Янко, ви не там шукали протиріччя. Воно було у пунктах 1) і 2). А про салон то вже стосувалося іншого. Боюсь вас розчарувати у ваших уявленнях, але будь-який віртуальний сайт - це велика тусовка (тільки рівні різні). А щодо великого, маленького і середнього все правильно. Тільки треба ще об’єктивно визначити, з якої точки ти сам це оцінюєш, тобто свій рівень.

І ще. "Майстер завжди має залишатися майстром" - хороша фраза. Як для Базарова, якщо ви пам’ятаєте такого героя і розумієте, про що я. Здається, ви не зовсім вірно розтлумачили задум Коцюбинського. Але у вас все ще попереду. Щасти!

Створити свій поетичний сайт, Янко, - гарна ідея.
І зовсім не важливо - скільки народу туди ходитиме, якщо він задовільнятиме автора сайту. Бо, наскільки я розумію, при створенні сайту не йдеться про жодний альтруїзм - це робиться або для заробляння грошей, або для внутрішніх потреб.
У випадку "Майстерень" дійсним є друге твердження. Сайт створений для роботи просто авторів із великими авторами. Яким чином відбувається ця "робота", ця взаємодія окреме питання.
Власне, якщо уважно придивитися до "Майстерень", то сюди заглядають швидше усупереч, аніж слідуючи за течією.
Тому що:
а) яка б не була, але цензура існує - немає звичної вседозволеності; :(
б) автори змушені виступати під власними іменами-прізвищами, або вибирати пристойні псевдоніми;
с) як би це не виглядало суб'єктивно, але тут ставлять різні оцінки;
д) авторів "нещадно" рейтингують;
є) потрібен інколи тривалий проміжок часу для формування об'єктивного ставлення до себе, як до автора;
ж) мистецтвознавчі погляди адміністрації сайту інколи діаметрально протилежні "панівним" поглядам більшості дипломованих представників сучасної укр. аналітичної школи;
і т.д.

З іншого боку - це все - життя, і з нього і відомі нам рядки "когда б вы знали із какого сора растут стихи не ведая стыда..."

А щодо загальної атмосфери на сайті - конче необхідний доброзичливий настрій загалу до кожного із нас, авторів. Бо будь які воєнні дії відволікають від справжнього, від творчості, від самозаглиблення.
То ж бо вибираючи між похмурими ускладненнями і веселою простотою адміністрація обирає оптимістичніше продовження. :)

Йдучи далі слідами цитат невтомного РМ.
До якого розвитку ми йдемо?
Кожне собі видовбує власну копальню. Набув високіх балів, став добровільним чи яким він там зветься (одним з 16-ти) редактором - і де ти тепер, редакторе? Який ти приклад подаєш власною творчістю, що коментуєш - як високо чи низько?
Де там... Свої справи у людей - вірша треба видобути з кресала. Зараз ще півряччя мине. Буде 20 редакторів. А толк? Смисл? Сенс? Здравий розсуд? То і ходить альтруїст (як на мою думку) сайтом - то одному щось підкаже з авторів, то другому. Це я не про себе, звісно.

Щойно дізналася - вчора помер Єгор Лєтов.
Хоча може пан Юрій про нього теж не чув.
у мене ще з раньої юності нік залишився, як у його дружини - Янка.
Символічно, вчора лише переслуховували його нові записи...

Так, я також сумую з цього приводу. Надзвичайна була особистість.
А ще весь день чую від різних людей майже одне й те саме: "Ні, Він не міг померти, тільки не так! Чи хоч не так рано..."

після 33 трьох він сказав: палка перегнулась, я буду жить долго.
тим що він не помер молодим, як Янка або Башлачов, він давав надію на житті іншим, хто не міг знайти себе у цьому світі...

Чув про нього,
Але панк-музикою не цікавлюсь...

Яночко, я не знаю вашого знайомого, але, коли він вам дорогий, то дуже співчуваю.

Його музика не зовсім входить до переліку моїх уподобань, проте людина була дійсно непересічна. Культова особистість.

Дякую, Ніно та Валентине, що відгукнулися.
Довгий час він для мене був і пророком і самою Біблією. Пам"ятаю ті часи, коли ходила на літ об. вся в булавках і ланцюгах і сипала цитатами із Лєтова матронам пенсійного віку.
Хоча за Янку він був і слабший, як поет, але писати символічно я вчилася саме у нього.

Яно, вітаю. Нині я не з пустими руками - з запитанням. Ви не публікуєте нові вірші. Чому? Вірніше, я навіть не питаю, просто прошу публікувати. Мені хотілося б познайомитись з Вашою поезією ближче, коли те є можливим.