Так, хороший ритм вибрано. І читається легко. Але згодна з Тетяною щодо закінчення - воно з іншою інтонацією зроблено, хочеться його ще більше відокремити якось (хоча б ще одним абзацем чи хз чим))

Пропозиції маю )
"Давай умовно назвемо його "містер А".

"Налякано скрипне під нами стара софа". (розумію, що рима "містер А - софа стара", але за мелодією не краще (імхо).

прикольно! такий гарячий вірш вийшов у Вас, вже зовсім не зимовий, а березневий

Ого-го! Які тут "страсти"! Вітаю, вітаю, Юль! Смілива ЛГ, і щира!Реально так і життєво описано. І умова вірша зрозуміла. Але ж кількість невідомих вражає... Не взнав би містер про симуляцію.Останні два рядки - сильно!
ПС. На образі твору "А" - невидимка?

я от тільки що подумав: букв в алфавіті вистачить на кожен день)))

:))) Весна на порозі:))) Тож умовність чи ні аби писалися гарячі вірші ;)))!

"А ще цілуватиме сильно - язик змією"
Юль, я звісно, не спец у таких інтимних нюансах, але щось мені підказує, що "сильно" не зовсім ТЕ слово. Може... "вправно" чи ще якось (вам, молодим, видніше).
А вірш - достойна відповідь Літгерою Василя Кузана (до речі, цікава його думка).
"І більш ніколи не говори про це!"

Мне особо понравилось "на мить вмираю".
Оказывается, существует малочисленный народ, категорически не желающий спать. Но спать-то приходится - таков организм. Таков жизненный цикл.
Спят они минут 20, а затем старательно осматривают друг дружку - насколько они изменились или нет, ибо им кажется, что просыпаются они другими. А зеркал у них нет. У кого оно, не доведи, господь, появится, того изгоняют в лес. Ну да ладно.
Омар Хайям тоже каждый сон считал умиранием и возвращением. В общем, интересная мысль.
Впадаешь в сон - и выпадаешь.
Хорошая рифма "це" - "це". Летучая, как муха.
А ума рассмотреть стихотворение как композицию мне не хватило. Приметное остановило - и не отпускает.

Удач-дач-дач.