Пане Василю, це ви просто скучаєте за тими часами чи щось хотілось би змінити в житті докорінно, піти іншим шляхом?
А я як згадаю, яка була в молодості... гм... дурненька, то й зовсім не хочеться туди вертатися. Та й важила я тоді кілограмів на 10 більше... ;))

Ох, Гренуіль! Сумую, журюсь, печалюсь чи хотів би змінити щось??? Скоріше - перше. Втім знаю, що 20 років, які я віддав на створення нових джерел світла - це забагато. Та ще й ота ртуть... Жах! Хіба що створена мною лампа для лікування жовтухи немовлят лишається єдиним вагомим доробком, бо спроможна врятувати життя дитиночки зразу після пологів... Щодо вірша. До 16 років я вчив уроки при світлі каганця(!) Електроенергія була лише у сільраді. Забуте село... Кажуть, що людина може довго і безупинно дивитися на вогонь і воду. Я - теж! Я знаю про світло багато. Можу науково пояснити чому захід сонця багряний. Світло може вбивати і може лікувати. Йому щебечуть птахи, йому схиляється трава, йому метелики-одноденки присвячують свій політ... Я вірю в магічну силу світла і навіть у те, що світло каганця створює музику!.. Інколи мені видається, що СВІТЛО може все! На жаль це не так...

P.S. Оті кляті кілограми, які буцімто, начебто лишні і які нібито Вас трішечки тривожать... І недавно (у коментарях) Ви мовили про якісь три кіло... і ще про сусідського собаку... Ні, Гренуіль, не переймайтесь. Все буде гаразд. Весною Ви візьмете в руки косу, викосите луки, що біля будинку і забудете про кілограми і будете бігти скошеною травою, як газель - легко і весело.

Дякую Маріє, що завітали. Я критично ставлюсь до свого віршованого писаннячка... Усвідомлюю, що про метафізику світла легше, точніше і дохідливіше писати прозою... Успіхів Вам і творчого натхнення.

Гарно тут у вас, добродію Василю. Відчувається присутність мистецького духу. Читав твір з захопленням... Розчарував останній рядок. Як шкода, що не відкрито ще таких сайтів ( та й чи буде ? ). де б можна було віднайти цей "скрипковий ключ", яким можна б було повернути молодість...

Дякую Василю, що завітали і за оцінку. Ваше глибинне занурення (до рівня душевних магматичних пластів) у світ іншої людини - зворушує. Наснаги Вам, сил і натхнення.

Дуже гарно.
Маленька пропозиція - а як щодо верлібрів? Вони і до прози ближчі, і поезія у них зберігається, як у римованих.

Дякую, Зоряно! Спробую.Хоча для мене цей шлях ще незвіданий і втаємничений...

Світлий сум. Дуже гарно!!!

Спасибі, Серафимо! Врадуваний, що завітали. :))

Це ж треба, Оксанко, так далеко заглянути у минуле...
Рівно тринадцять місяців...
А, може, це якесь сакральне число?..
Вельми вдячний! Приємно, що моє писання тебе зацікавило. :))