ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще

Віктор Кучерук
2024.09.25 06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Вірші

 ДОМ, ГДЕ ЖИВУТ...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-09 20:34:12
Переглядів сторінки твору 2508
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.055 / 5.5  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.644
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 21:09:38 ]
Олю, хоч давно вирішив для себе, що буду писати тільки українською, не можу не сказати: Ваш вірш - чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:31:30 ]
Я рада, что Вам понравился стих. И, спасибо, что хватило терпения прочитать))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:54:34 ]
Гарно, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 22:58:28 ]
Спасибо, Славик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 01:41:42 ]
Симпатично. И хотя где-то в середине динамизм начал пропадать, но окончание спасло. (Правда, после "Муза" мне захотелось прибавить к ней отчество :) Импонирует и мелькающая ироничность.

По образам: непонятно, почему "Боль задает вопросы" и почему после этого (кстати, запятая там лишняя) Легкость взбивает перины?

в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках) - почему "убили"? кто "убили". Это "провисшее" место. Я могу догадаться, что едят не из-за чувства голода, а по привычке. Но как-то смазано это.

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - сильное место, я бы даже сказала - центровое (по своей идее). Но есть лёгкое несоответствие: если Ж. говорит со С., значит, они между собой разговаривают, а, следовательно, С. не может сама с собой говорить о Ж. Может быть, лучше сказать так:
"Жизнь говорит о Смерти,
Смерть говорит о жизни" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:18:37 ]
Спасибо Вам, Чорнява Жінка, за обстоятельный коментарий. Это очень важно, особенно для начинающих поэтов. (если позволите мне себя так назвать).
Далее по тексту.
"Боль задает вопросы" У каждого своя боль. В моем случае, она не физическая. Боль от утраты.. потери... и возникает вопрос "почему?" это со мной произошло...

"после перины в пену
Легкость смеясь взбивает" здесь я просто перечисляю все события, которые происходят в доме,
если это не прозвучала - моя недоработка.

"Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)"... пришло время обедать... ведь часто обедают не потому, что хотят, а потому, что время пришло... от того и "Привычка"... "убили Голод" - это такое распространенное выражение...и сделали это жильцы дома...

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - вот тут я с Вами полностью согласна и Ваш вариант более правильный, но мне захотелось как-то не банально написать... может это и не всегда хорошо.

Ещё раз спасибо за Ваше внимание.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 23:13:40 ]
Удивительное стихотворение. Экстракт повседневных эмоций обычного быта, жизни. Такое не часто встречаешь. Ёмко, интересно написано. И поразительно точно. Образы прямо оживают перед глазами: и Радость, несущая молоко, и Беспечность, беззаботно плетущая косу, и Боль, озабоченная каким-то своим, разрешимым или неразрешимым вопросом, и Лёгкость, пытающаяся облегчить состояние Боли… А Вечность, катающая Память в трамвае и Трезвость, сжигающая отжившие идеи – вообще супер. Любовь, дарящая Надежду Вере – образы не из новых, но здесь без них ну просто никак нельзя.
Жизнь говорит со смертью – а ведь действительно, Жизнь и есть вечный диалог со Смертью, хотя Смерть немногословна в этом разговоре, она обходится несколькими короткими фразами, когда приходит её время, да и не заботит её этот разговор, похожий быстрее на монолог, чем на диалог. Но не было бы жизни – не было бы и смерти, и довольно часто именно смерть показывает истинную цену жизни, она действительно говорит не с жизнью, а о жизни…
Привычку на обед можно рассматривать не только как «блюдо», но и как способ бытия, а Голод, убитый «в кавычках», вынуждает улыбнуться своей некоторой неожиданностью и, в то же время, оправданностью образа.
Единственное место, царапнувшее моё восприятие – это «Щедрость даёт всем шансы, Жадность, напротив, копит, вяжет на спицах Старость,» - уж очень стандартны Жадность и Старость, к тому же, можно подумать, что Жадность копит именно шансы…
Примечательно, что Жалость не жалеет, а уходит плакать – ведь, действительно, жалость часто оканчивается на уровне разговора, а действенна именно Доброта.
«Злость начинает злиться» - ничего, вроде бы, интересного, но время действия – послеобеденная пора, как раз прошло достаточно времени для накопления «плодородной почвы» и созревания данного чувства. И снова восхищаешься точностью и гармоничностью образов. Вот именно восхищаясь по этому поводу мне хочется поставить точку в своём комментарии…
Может, я и не так увидела его, как это представлялось автору, но со стихами это часто происходит – каждый их прочитывает по-своему. : ) Спасибо Вам за это стихотворение, Оля.