ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Поеми / "Чекання ранку" (1986)

 ВУЛИЦЯ ЛЕЙТЕНАНТА ОВСЕПЯНА (поема-реквієм)

Другові моєму Норайру Овсепяну,
який щороку приїздить на могилу батька
Карапета Овсепяна в село Троїцьке на Ворошилоградщині
(нині - Луганщина)

...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Анатолій Криловець 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мішель Платіні 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-08 12:41:13
Переглядів сторінки твору 4109
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.801 / 6.5  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Портрети
Автор востаннє на сайті 2024.06.30 08:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-08 13:03:11 ]
Давній прекрасний друг мого батька Низового Івана Даниловича Овсепян Норайр Карапетович нині проживає в Республіці Молдова. Він, як і завжди, до сьогодні кожного року приїздить на могилу свого батька-героя...
А минулого року він приїхав на Луганщину вже і на могилу свого друга Івана Низового...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-08 15:06:05 ]
Поема Івана Низового - до краю вистраждана правда про світову бійню, справжня сповідь про власне обпалене війною сирітське дитинство та гімн незгасній людській дружбі, що не знає меж. Українці, вірмени, росіяни... І не було й немає ніякого "совєтського народу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 00:11:57 ]
Цю поему я знаю з дитинства, і на моїх очах міцніла дружба нащадків вірменина Карапета Овсепяна і українця Данила Низового!
Справедливі слова ти кажеш, Юрію. Спасибі!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-05-08 18:00:13 ]
Батько мій перед смертю
Запалені очі відкрив
І на чорному тлі
Розпростертих воронячих крил
Павутину помітив…
Вуста ворухнулися: "Осінь…". - Така кількість маленьких поетичних перлинок у поемі, що не злічити. І так у кожній хаті чекали похоронку, і так поминали, та й досі поминають. Всі тоді були, як одне ціле, всі народи... Кажуть, що злий ворог здружує найгірших і найкращих , але в поемі сила велика нашої дідівської слави. Не кожному те вдасться передати:За плечима – Донбас:
Над копрАми зірки-маяки,
А під ними, в землі,
Добувають шахтарські жінки
Нелегкий антрацит –
Чорний хліб сорок першого року.
От і моя бабуся добувала, а про прадідів-дідів - не питайте. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 00:15:43 ]
Мила Юльцю, безмежно вдячна за такий емоційний відвертий відгук!!! І за високу оцінку цієї поеми.
Я розчулена, що поділилися своїми спогадами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2013-05-08 23:15:52 ]
Складна тема. Надто складна і важка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 00:29:17 ]
Так, пане Василю, і дуже болюча...
Батькові все життя боліло...
Щиро Вам вдячна за відгук на цю поему!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-08 23:21:29 ]
Цю поему про справжнє побратимство народів, а не те казенне, радянське, не можна читати спокійно...
Шноракалюцюн, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 00:43:21 ]
Саме так, дорогий Анатолію! Про справжнє побратимство, яке Низовий цінував змалечку...
І я неймовірно вдячна за Ваші емоції!!!
Спасибі за всерозуміння!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 12:24:26 ]
Цю поему доречно було прочитати саме сьогодні...Чому не всі і не завжди чули поета?????????Не можна читати спокійно. Це правда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 13:25:06 ]
"...Себе не бачимо,
Себе не чуємо...", як писав Низовий... А щоби почути когось?! На жаль, це є... Пізно схоплюємося...

Дуже актуальна поема. Я згодна, Світланко.

Уклін за емоції...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-10 02:41:30 ]
Одне слово - СИЛЬНО!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-10 16:54:25 ]
Я чекала на Вас, Галинко!)))
І добре як, що ця поема Вам припала до душі і так відгукнулася!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тата Рівна (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-31 19:41:55 ]
бере за душу...поема, яких треба сьогодні - їх так мало..таких поем і таких поетів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-31 23:44:42 ]
Таточко, дуже приємно, що Ви відгукнулися на цю поему!
І страшенно Вам вдячна за ці слова!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тата Рівна (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-01 08:34:50 ]
мене чомусь постійно задвоює тут.. даруйте вже..нічого з цим не можу зробити


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-01 13:05:52 ]
Усе добре, Тато, не переймайтеся))) У мене теж буває... Мабуть, браузер?!