Я і цю воду прибрав. І без моїх натяків, гадаю, зрозуміло, що її краще економити, ніж виливати. З колонки вона безкоштовна, а вдома - ні.
І до того ж вчуся концентрації думок. Є в кого :)
Дякую,
Ю. С.

Приємно, що потішив.
Ваші ремарки не були зайвими.
Знайшлися потрібні згадки та уточнення.
Дякую,
Ю. С.

Так вийшло. Хотілося весни. Коли її відокремити від усіх інших речей, явищ або обставин, то її виходить не більше, ніж її випало мені чи комусь іншому, але і не менше.

Дякую,
Ю. С.

Оптимістично, аж плакати хочеться.
Це вже напевне спрацьовує невгамовний дух заперечення, коли здається, що легше, природніше прочитуються варіанти:
– у двір
кожен ранок
???

Мабуть, настав час останнього уточнення. Це тимчасова споруда модульного типу. Не такого, які зараз рекламуються сучасними виробниками, а ще радянського зразка. Один поверх (вона ж фанерна), коридор, як у будинках готельного типу, кімнати. Кухонне приміщення, кімната для вмивання. Інші зручності - за межами цієї споруди, друга назва якої - барак.
Дякую за увагу :),
Ю. С.

Тоді останнє уточнення. Я виріс у радянському селі і знаю, що таке надвір, коли і фанерного – типу барака немає. Хай так і буде.

Тут на сайті якось прижилася якась недовіра до написаного. Ні, у нашому з Вами випадку ми знайшли спільну мову без розборок, а хіба що з уточненнями.
А в інших випадках так буває не завжди. Напевно, тому, що написане не є лірикою у повному розумінні цього слова.
Лірикою, напевне, є плаксиві тексти з купою епітетів. Обов'язковою атрибутикою повинне бути кусання ліктів і посипання голови попелом - ах, який я сліпець, чогось раніше не побачив, комусь не освідчився у коханні ще тоді, коли ним майже не пахло. І як жаль, що нічого не можна змінити.
До такої лірики я, певно, не доріс або навпаки - переріс. Або ділюся її проявами в більш інтимній обстановці, аніж на людях.
Ще раз дякую за увагу :)
Ю. С.

Ділився 15 років тому на іншому сайті, з якого почалася моя аматорська поетична діяльність. Але це мені нагадувало спекуляцію на почуттях ще тоді. І сценічна діяльність не моя.
Сімейна (родинна) лірика, напевно, пишеться для відповідного кола.
Щоправда, можна вигадувати, як вигадувала одна поетеса радянського культурного минулого.
Можна і розповідати про курортні чи інші романи. Але в такому випадку "вмикається" читацький морально-етичний балансир, і перевага залишається за ним.
Отаке.
Дякую,
Ю. С.

Ні, 15 років тому був інший сайт з іншою лав-сторією. Але він був не зовсім профільним, а блогерська діяльність мене не цікавила. Вона могла бути будь-якого творчого напрямку. Та все одно мені було нецікаво, бо не було фахівців, які би підказали та поділилися досвідом.
І через нетривалий час з'явилася оця пані, про яку Ви мені нагадали.
Якби не заздрісники та не випадкові у поезії люди (автори зі схильністю до дешевої слави і відсутністю базових знань не лише у граматиці), то те знайомство було би більш тривалим.
А наразі його немає. Крим під чоботом окупанта, певний сектор мистецтва, в якому хотілося би бачити і свої твори, у руках ремісників.
Мені залишається така участь у творчому процесі, яку Ви бачите. Вона мене поки що влаштовує :)
Є однодумці, є опоненти, є поле діяльності.
Дякую,
Ю. С.

Дякую.
Якщо знати, що чекати від мене чогось кращого марно, то можна прийняти Ваші теплі слова без будь-яких вагань.
Може, справді, годі чекати чогось кращого.
Поки що воно таке :)
Ю. С.