Так званого «геніального поета» Курдіновського за його вкрай некоректні вислови на мою адресу (старий маразматик, гнида, шафа замість сортира та інший подібний бруд) дехто з моїх численних читачів може й не пробачити…

Див.: «Месія - 23»!

Повністю погоджуюся з Артуром Курдіновським.
Хоча, принагідно, і зауважую ( і це стосується нас усіх) - варто пам'ятати, що є важлива річ, яка служить і дещо відстороненим мірилом ступені проявленості глибшої, аніж мирська, гармонії кожного нашого твору, а саме - на яку, власне, музику можна покласти наші рядки.

А щодо цілковитої коректності, як на мене, вжитих автором понять і вирішень, варто пригадати, що "москаль" - ніколи не значив "росіянин". А виключно московитський загарбник. Тобто, "москаль" - завжди той, хто на службі в ординський повелителів, і несе в Україну суто ординську тьму і зло.
Тому "вбий москаля", котрий прийшов у наш дім - це не лише право, але й обов'язок

З найдревніших часів, до яких ми колись - в новій юзі (великий період часу) знову розумово доростемо, наймудрішими вважалося, що
зло - це те, що не на своєму місці.
В народі звикло порівнювати добре і недобре, сенси понять саме за цим принципом ("поклади на місце, будь на своєму місці, тощо). Кращого не існує.

МОСКАЛЬ, я, ч., заст. 1. Вояк, солдат. Баба-повитуха в чистій сорочці.. командувала молодицями, неначе генерал москалями (Н.-Лев., III, 1956, 109); Нема нікого, тільки москалі на варті (Коцюб., III, 1956, 350); Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила (Григ., Вибр., 1959, 140).
2. Росіянин. - Всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не діждуть вони сього, невірнії душі! - каже Шрам.. - Отже, щоб не діждали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись (П. Куліш, Вибр., 1969, 94); Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи, але з таким "акцентами, що навіть не москалям "вуха в'януть" (Л. Укр., V, 1956, 362).