Тут скоріше жартівливо та по-дружньому)
А шанувати тіло треба, згодна з Вами.

Мружуся радісно від Ваших побажань!))

ну, коли кажу, що тішиш відсутністю пошлості міщанської - ну, от такі гарні реакції, мружуся радісно - гарна інверсія, здорова тілесність, все разом змушує усміхнутись, хм, уявити, як мружишся, радісна

таке ніколи не завадить)

приємно, дякую, передам наказ непокірному тілу)

другому рядку мені сумнівне "то в-то із", буду думати, дякую.
А відносно лелеки, то щось дійсно в мене забагато їх у творах, правильно зауважив, але переросту) А от в конкретному вірші таки в тему цей птах, але то попередні лелеки тебе з пантелику збили)
і згодна з тобою, що автору читач потрібен, при тому уважний читач

о, бач, сама відчуваєш, що не айс - але публікуєш - кокетуєш, Ларисо, і легковажиш. я канєшна, пірат пєра і різкий нахаба, но сказати мушу - нє, це хибна метода, хіба направду хочеш який експеремент перевірити, но тоді моєш дослідну групу виокремити, ібо тут дехто і очі-дівочі похвалить, ібо - щиро.
а чо тут - лелека в тему? в сенсі, того що подумав я, вагітність як стресовий спосіб оздоровити, чи маєш яке своє міркування?

Одна справа відчувати помилки та щиро прагнути їх виправити, друга - брак вміння, а деколи дійсно думка, а раптом не дуже видно буде, що мілко виорано (все пригадую цю твою класнючу річ). Більше працювати треба, згодна з тобою і прошу на майбутнє не давати мені забувати цю істину)))
Відносно лелеки. то в мить написання літали думки, що в СПРОБАХ)) докликатися цього птаха тілу, як не легше стане, то хоча б приємно).

подобається мені ця твоя чуттєвість така, грайливість без такої любої і милої декому міщанської пошлості, яку невідь з якого дива трактують яко еротику, власне цієї пошлості, що її інша Лариса, Лариса Петрівна Косач, вважала противною духу людському.
от, а ця думка - ну, і так зійде - хм, вона більше кондитеру личить, що збитими вершками недоліки тіста прикриває, а не автору, що мав би показати своє м'ясо , здерши не тільки одяг, але й шкіру. во бля, як мене в патос понесло, того й гляди, почну франциска асізького косплеїти

Допрацювала другий рядок. Ради нього весь стовпчик практично змінила. А як воно вийшло, завтра уважно подивлюсь)
Таки варто не лінуватися та бути уважнішим до слова. Брак він всюди брак...
А відносно "міщанської пошлості", то в мене є її, особливо в перших творах, та й зараз не завжди розумію, що пишу.
І про "здерши шкіру", то іноді й здираю, а поки нова наростає, бережусь)
Дякую тобі.

*консервування, напевно. хм. тільки он що - окріп не пхається, а л'ється, пхають огірки-помідори. так що - ще думай

є окріп - гаряча вода, а є окріп - рослина. От його я в банку і запихувала)
Перевірила по словнику - таки є.

http://sum.in.ua/s/okrip мда, сам в шоці, це пишний яр, а не сумне провалля - но, я б все ж таки, ну, тобто, кріп - да, а цей п. 2 - якийсь явно надто діалектний, наш атвєт російському укропу, та й співзвучність з киплячою водою не додає

цей вірш є простою реакцією на скарження спини, тому діалект допустимий, тим більше, що ніколи не вживала "кріп", а тільки "окріп", ну виросла в селі, де тільки так і кажуть

На днях побувала на зустрічі білгородських поетів умовно трьох поколінь (зібрання "односайтівців"). Поспостерігала і зрозуміла, що бачу зріз практично будь-якого літературного сайту. Одні й ті ж манери, думки, прохання-вимоги, претензії, виступи. Цікаво було і пізнавально.

фуршет був? не побились? хм, якщо не побились - то були несправжні поети, а якщо й фуршету не було - то якісь сектанти, бійся їх. особливо бійся, коли вони читають стіхі і при тому чай з тортом хомячать - такі хвалять все, і ще й так щиро хвалять, що піздєц, і ще норовлять в районці надрукувати з анотацією - творчість нашої краянки, поетесси, патріотки і просто чарівної жінки (ну, це про тебе, звісно)

Фуршету не було, бо зустріч була в приватному театрі із глядачами. Бійка була, аж іскри сипалися - поети були справжні. Я також додала свої п'ять копійок, хоча і була серед глядачів (ну який з мене російський поет?)
Молодняком милувалась - талановиті, поки не майстерні (але при бажанні то набувне), пробивні, сміливі.
Побачила двох Майстрів. Один був обліплений учнями різного віку, декотрі вже й його переросли. А другий - надталановитий, але не розуміючий нікого, окрім себе та тих, хто його вголос шанує - був сам.
І читали так, що затягувало, і сперечалися від душі. Не вистачає мені отакого живого спілкування.

Тіло - коли слухається, а коли своєї гне. Ну і я відповідно - коли дослухаюсь до нього, а коли й прошу сидіти тихо)
Це я так в липні закрутку робила до другої години ночі, і поперек розстогнався на всю кухню, то мусила все кинути і письмово йому відповісти))

Тільки так, Вікторе!))

Розумію і схвалюю Ваші дії.
Час від часу переглядаю своє і, якщо бачу щось не те, а чи люди бачать, то й допрацьовую.

І я не боюся змінювати вірші. Згодна з Вами, що можна довдосконалюватися до пшику, але зрештою до першого варіанту завжди можна повернутися, а так в процесі пошуків щось та й можна надибати влучне.

Ви на правильному шляху)

а яка оцінка була?

5.5

Не знаю, яка була оцінка, але якщо вона відповідала тодішньому стану речей і на це було вказано автору - то що ж такого? - в мене ось теж є речі, які я згодом кардинально переробив, але оцінки на них стоять такі, які поставили по гарячих слідах, вказавши на якусь тодішню помилку.

А якщо "оцінювати треба завершені(довершені) "страви"", тоді оцінювання на сайті, де будь-яку "страву" в будь-який момент можна змінити, варто взагалі відмінити.

я на оцінках не зациклююсь, хоча приємно, звісно, не буду лукавити
але думка Ваша слушна, питання принципове по суті

ну, тут така штука - я на оцінку рідко дивлюсь, бо воно таке, якщо маю що про текст сказати - то що мені чужа оцінка, а якщо нічого сказати - тим паче. але - оцінка має значення для афішування на головній - так що, розмір має значення

і правильно робите)
По суті, все чисто суб'єктивне і відносне в цьому світі, тим паче оцінки)
А розмір, звісно, має значення, тут зокрема ще й для рейтингу, але то теж... див. вище

А щодо текстів Лариси, головне, що про них є що сказати. І вони й так анонсуються, цілком заслужено.

Такі слова перекривають будь-які оцінки. Вдячна, Любове!