Дорога Тетяно! Хоча в мене й немає філологічної освіти, і остання книга, яку я прочитав, це "Буквар" у 1996 році, але своєю темною неосвіченою душею відчуваю, що саме такою має бути справжня поезія. Написати про коханого як про єдиний вибір - така думка в пересічну голову не прийде. Вірш неймовірно щирий, красивий та глибокий. Я в захваті! Бажаю Вам натхнення!

Фантастично прекрасний вірш, дорога Танечко, сповнений контрастів, неповторно-образний, музичний, читається на одному подиху. Ти втерла носа псевдокласикам із вищою освітою, бо пройшла тут, на ПМ, блискучий вишкіл. Натхнення, щастя, кохання. Обіймаю.

Еклектика. Намішано тут, у невеличкому вірші, "карма" -Індія,індуізм, "Лета"- Стародавня Греція, "смокінг" -Європа, зрештою, "Господь" буває у християнстві та ще в кількох релігіях (наприклад, крішнаїзм), "рай" знову ж таки, ну і це все накладається на українське тло (бо "в лляній одежині", до речі, перед цим виразом мабуть? пропущена важлива кома).

Еклектичність метафоричного ряду зашкалює.

Окремо хочеться поговорити за Лету.

"Вони із тобою у тихім човні
по Леті пливуть до химерного раю."
По-перше, чому човен "тихий"? Це як? Човен без моторчика? Який глибокий смисл закладено у виразі "тихий човен"?
По-друге, Лета. Ріка забуття у давньогрецькій міфологій. Вираз "канув в Лету" означає "зник безслідно, наче й не було". Ще одне значення чи властивість - щоб стерти пам"ять, людина чи її душа повинна була напитися води з Лети.
Все.Щоб нею кудись плисти "в тихому човні" - по це нам греки інформації не залишили.
Але добре, може, шановна автірка зможе розставити всі крапки над "ї" та пояснити, що вона хотіла цим сказати? Чому саме Лета, а не Волга чи Темза? Чи Тиса? Я б зауважив, що по Тисі зараз в даний момент плисти навіть виглядає якось значиміше, ніж по якійсь там Леті.

І, нарешті, чому Рай "химерний"?

Так, Лета (Λήθη) — це міфічна річка забуття в підземному царстві Аїда в давньогрецькій міфології; її вода стирала пам'ять про земне життя, звідки походить вислів «канути в Лету» (зникнути назавжди). В українській міфології Лета (Літо) — також річка до потойбіччя, куди Марена перевозить душі.

Харон — перевізник душ померлих до підземного царства Аїд — у різних джерелах переправляє їх через різні ріки.

1. Ахеронт — найдавніша версія
У Гомера та ранній традиції саме Ахеронт є рікою, яку перетинають душі.
Назва означає «ріка страждання / скорботи».
У цій версії Харон — цілком конкретний перевізник померлих, ще без надмірної символіки.

2. Стікс — пізніша, символічніша версія
У класичній та пізнішій міфології (Платон, Вергілій, римська традиція) Харон часто перевозить душі через Стікс.
Стікс — «ріка ненависті», межа між світами, найсакральніша з усіх підземних рік.
Саме Стікс стає головним космічним кордоном.

Чому виникла плутанина:
У підземному світі п’ять рік (Стікс, Ахеронт, Кокит, Флегетон, Лета), і з часом:
їхні функції накладалися;
образ Харона узагальнювався;
поети й філософи обирали ту ріку, яка краще працювала символічно.

Та немає у цьому вірші ніякої еклектики. Навпаки, є калейдоскоп чудових поетичних знахідок, які в сукупності творять прекрасну гармонію поезії, до якої не доросли деякі з тих, що її читають, беруться за горе-критику, замість того, щоб самому повчитися, як треба писати. Один бачить в калюжі жабу, а інший - зорі і місяць. Оце і вся різниця сприйняття. Є критик високий, а є гімноокий. От і все.