ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Старий архів
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
Зоринка
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Надвечір’я
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Зоряне небо
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:54
Нічне
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...

Іван Потьомкін
2026.02.18 17:48
Псалом 114
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.

Володимир Бойко
2026.02.18 16:34
Контроверсійне – 7
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову. Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах. Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії. За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні

Сергій Губерначук
2026.02.18 14:52
Імідж
І кажуть всі мені,
що добрий я –
дивуються…
А мені ж смішно! –
Злують.
А я добрий – хай кажуть…

20 червня 1989 р., Київ

Ігор Терен
2026.02.18 14:01
Роздуми опісля
Літературна братія богеми
і їхні солідарні читачі
у холоді, а може й на печі
цураються докучливої теми,
що грюкає і будить уночі.

ІІ
О, лірики, щоб ви були здорові

Борис Костиря
2026.02.18 13:10
* * *
Так день новий із гуркотом новим
Тебе нещадно візьме і розбудить,
Забравши із нірвани, ніби дим,
І кинувши у заржавілий будень.

Хоч сон несе не тільки сяйва благ,
Але й безодню страхів і кошмарів,
Про нього ти складаєш квіти саг,

Юрій Гундарів
2026.02.18 12:07
Кафе Хема і Пабло
У Мадриді закрилося улюблене кафе Хемінгуея і Пікассо, що пропрацювало 140 років…
Gran Caf de Gijn відкрилося 1888 року в класичному для того часу стилі – з мармуровими столами, дзеркалами і червоними оксамитовими шторами. Згодом заклад став популярним с

Пиріжкарня Асорті
2026.02.18 11:30
і порошкова теж
ливарна лірика гартує
метали чорного литва
вона по своєму амбітна
й нова

багата й щедра золотарська
взірцями жовтого литва
& по криничному глибока

Ольга Олеандра
2026.02.18 10:32
Що тобі належить, друже?
Що тобі належить, друже?
Що ти любиш? Що тобі байдуже?
Чим ти обираєш, пострічавшись з ранком,
свою на сьогодні важну забаганку?

Як ти обираєш пензлі та палітру
для свого сьогодні й по життю ужитку?
Часто вносиш зміни, додаєш деталі?

С М
2026.02.17 21:34
Житимеш зі мною (The Rolling Stones)
маю кепські звички о третій п’ю чаї
а солонина до обіду
хай тиждень іще повисить
стріляє ліпший друг щурів на
гусячі харчі
мислиш місця вистачає у цих
простирадлах ~ чи?

Ярослав Чорногуз
2026.02.17 19:48
Світ новий зродися
Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.


Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,

Володимир Мацуцький
2026.02.17 13:30
Злодій Світ
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тебе вибираю...
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2026-01-20 00:53:55
Переглядів сторінки твору 637
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.909 / 7  (5.581 / 6.21)
* Рейтинг "Майстерень" 6.909 / 7  (5.660 / 6.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.18 22:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 03:04:32 ]
Дорога Тетяно! Хоча в мене й немає філологічної освіти, і остання книга, яку я прочитав, це "Буквар" у 1996 році, але своєю темною неосвіченою душею відчуваю, що саме такою має бути справжня поезія. Написати про коханого як про єдиний вибір - така думка в пересічну голову не прийде. Вірш неймовірно щирий, красивий та глибокий. Я в захваті! Бажаю Вам натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:30:46 ]
Сердечно дякую, дорогий Артуре, за тепло душі! Обіймаю серцем! Будь здоровий, щасливий, натхненний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-20 12:44:17 ]
Фантастично прекрасний вірш, дорога Танечко, сповнений контрастів, неповторно-образний, музичний, читається на одному подиху. Ти втерла носа псевдокласикам із вищою освітою, бо пройшла тут, на ПМ, блискучий вишкіл. Натхнення, щастя, кохання. Обіймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:34:42 ]
Сердечно дякую, дорогий Ярославчику! Ми разом на ПМі ще від джерела. Бачили і не таке. Були сильні редактори, які вміли не лише критикувати, а й самі майстерно писати вірші. Обіймаю тебе навзаєм, бажаю невичепного натхнення, щастя, любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 21:39:15 ]
Еклектика. Намішано тут, у невеличкому вірші, "карма" -Індія,індуізм, "Лета"- Стародавня Греція, "смокінг" -Європа, зрештою, "Господь" буває у християнстві та ще в кількох релігіях (наприклад, крішнаїзм), "рай" знову ж таки, ну і це все накладається на українське тло (бо "в лляній одежині", до речі, перед цим виразом мабуть? пропущена важлива кома).

Еклектичність метафоричного ряду зашкалює.

Окремо хочеться поговорити за Лету.

"Вони із тобою у тихім човні
по Леті пливуть до химерного раю."
По-перше, чому човен "тихий"? Це як? Човен без моторчика? Який глибокий смисл закладено у виразі "тихий човен"?
По-друге, Лета. Ріка забуття у давньогрецькій міфологій. Вираз "канув в Лету" означає "зник безслідно, наче й не було". Ще одне значення чи властивість - щоб стерти пам"ять, людина чи її душа повинна була напитися води з Лети.
Все.Щоб нею кудись плисти "в тихому човні" - по це нам греки інформації не залишили.
Але добре, може, шановна автірка зможе розставити всі крапки над "ї" та пояснити, що вона хотіла цим сказати? Чому саме Лета, а не Волга чи Темза? Чи Тиса? Я б зауважив, що по Тисі зараз в даний момент плисти навіть виглядає якось значиміше, ніж по якійсь там Леті.

І, нарешті, чому Рай "химерний"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 23:33:25 ]
Коко, дякую за кому, а решта хай лишається на розсуд інших. Ваше бачення лише Ваше. Перед смертю всі пливуть по Леті у химерне потойбіччя, бо ніхто ще не вернувся і не сказав, як там у раю, чи пеклі. Лише можемо здогадуватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 03:10:06 ]
За всієї поваги, шановна автірко, то ви мабуть сплутали Лету і Стікс. Це дві різні річки.
Перевізник у царство мертвих, Харон, переправляє душі померлих в царство Аіда саме через Стікс.

Ну і дякую Вам, що дозволяєте мені мати власне бачення. Як говориться, Ваша доброта безмежна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:26:54 ]
Так, Лета (Λήθη) — це міфічна річка забуття в підземному царстві Аїда в давньогрецькій міфології; її вода стирала пам'ять про земне життя, звідки походить вислів «канути в Лету» (зникнути назавжди). В українській міфології Лета (Літо) — також річка до потойбіччя, куди Марена перевозить душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 08:00:10 ]



Харон — перевізник душ померлих до підземного царства Аїд — у різних джерелах переправляє їх через різні ріки.

1. Ахеронт — найдавніша версія
У Гомера та ранній традиції саме Ахеронт є рікою, яку перетинають душі.
Назва означає «ріка страждання / скорботи».
У цій версії Харон — цілком конкретний перевізник померлих, ще без надмірної символіки.

2. Стікс — пізніша, символічніша версія
У класичній та пізнішій міфології (Платон, Вергілій, римська традиція) Харон часто перевозить душі через Стікс.
Стікс — «ріка ненависті», межа між світами, найсакральніша з усіх підземних рік.
Саме Стікс стає головним космічним кордоном.

Чому виникла плутанина:
У підземному світі п’ять рік (Стікс, Ахеронт, Кокит, Флегетон, Лета), і з часом:
їхні функції накладалися;
образ Харона узагальнювався;
поети й філософи обирали ту ріку, яка краще працювала символічно.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 11:34:00 ]
Сонце Місяцю, дуже дякую за роз'яснення і цікаву інформацію! Образ ріки Лети я використала не вказавши хто перевозить, бо це не суттєво. Просто уявила тихий човен без весел і вітрил в тумані, який везе закоханих до фінішу життя. Якби я писала наукову статтю, то звичайно потрібно було уточнити, а в поезії більше довіряю своїм відчуттям. Я вважаю, що вірш потрібно оцінювати загалом і дати можливість автору писати вільно не сковуючи себе в рамки, бо головне емоції і думки, які можуть розвинути уяву читача. Інколи він знаходить таке, що автор твору не міг собі уявити, коли писав вірш. Поезія, як музика, яка створює образи у кожного свої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 13:15:15 ]
Ахеронт зараз є також в Умані, в "Софіївці" :)
Підземна така річечка.Раніше ціна була 20 гривень, зараз, мабуть, 100 або й всі 200...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 16:11:04 ]
Так, Коко, знаю, і кілька разів пливла нею. Читала Ваш вірш на цю тему, зрозуміла, що до чого.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-21 16:43:09 ]
Та немає у цьому вірші ніякої еклектики. Навпаки, є калейдоскоп чудових поетичних знахідок, які в сукупності творять прекрасну гармонію поезії, до якої не доросли деякі з тих, що її читають, беруться за горе-критику, замість того, щоб самому повчитися, як треба писати. Один бачить в калюжі жабу, а інший - зорі і місяць. Оце і вся різниця сприйняття. Є критик високий, а є гімноокий. От і все.