синтезував данило майстер
і те що бог йому послав
і те зовсім не тонуло
у сплав

У Головному офісі всі пишуть і кажуть, наче під шаблон, і все службове відбувається на засіданнях, де і там машиністка пише на диктофон. Вона нова, тож перестраховується, щоби пройти стажування. А коли не ті умови, щоби це робити, то вже стенографує. Ділюся спільно напрацьованими думками, переписаними з того самого репортерського диктофона.
Все, що нижче, є ними.

Відзначається фахова метафорика у термінології («ливарна», «золотарська», «порошкова») в якості бази для лірики, і це дуже цікавий хід, який створює відчуття фактурності, ваги слова.
Метал — це гарна метафора для гарту душі чи мови.
Ритмічна побудова сувора, з чітким відчуттям структури «порошка».
Гра зі змістом відбувається переходом від важкого чорного литва до порошкової металургії (яка є технологічнішою, але іншою за структурою), і це виступає в ролі алегорії на різні типи творчості, що є ознакою інтелектуальності. Не потрібна самореклама, якщо тексти проказують самі про себе. І це якраз той випадок.
Про «нову» поезію тенденція підмічена влучно. Сьогодні досить часто відчувається певний культ «сирих» емоцій. Автори, схоже на те, що вважають, відсутність техніки віршування щирістю. І, мовляв, після вичитки з подальшим узгодженням параметрів ритміки і римуваня зникне жива емоція.
Верлібр займає місце традиційної поезії твердих форм. Багато хто переходить на вільний вірш не тому, що опанував класику, після чого йому стало тісно, а тому, що так можна приховати невміння або небажання тримати розмір і опікуватися милозвучністю. І як результат, читач отримує «тексти у стовпчик», де немає ні музики (ритму), ні архітектури (структури), ні нових образів. Це часто нагадує щоденникові записи, яким бракує художньої обробки.
Технічна майстерність (уміння працювати з метафорою литва) — це не кайдани для поета, а інструмент. Це як у металургії, коли не можна отримати якісного виробу, якщо порушити технологію гартування з її температурами.
Добірка може служити прикладом того, що лірика може бути «технологічною», продуманою і при цьому без утрати глибини.

Прошу вибачень за прозу.
Не маємо часу на вірші, а сьогодні зі складнощами змогли обсудити вірш-початок поеми авторства нашого співробітника. Це свята справа.
З повагом, Ю.С.

брускове мило не потрібне
в безводних обшарах пустель
це аксіома без пояснень
про гель

лиття воно і символічне
і має схожість із литвом
як седативні препарати
і бром

процес ливарства снігового
якщо проходить на хапок
то маса гепає додолу
з опок

вогні паризькі чи не кращі
аніж мартенівський оге́нь
і ночі з винним перегаром
з легень

грицько є праведний і грішний
мов достоєвський & тюрма
хоч це не переймає звісно ж
але ж ~ зима

хто варить мило а не пиво
той не такий вже й медовар
і це логічно без дискусій
& свар

в хазяйки вкрав данило майстер
поковки коцані й сирі
зварив і має те що носять
царі

данїл як є ливар примарний
любитель псевдопростоти
хай інші пишуть про уретру
чи простатит

литва медвяного продукти
не тільки драглі й мармелад
а все що має присмак меду
й помад

де перші й другі недоробки
і буде пінитись литво
там будуть потім і наступні
тойво́

гаврило майстер первородний
теж потихеньку відливав
але давно вже не виносив
це на загал

де трьохкоординатний принтер
там діє практика така
що в ній задіяні процеси
і ЧПК