Все почалося з мого коментаря, тож я і повернувся.

Ваше "вочевидь" не дуже переконливе. У принципі, так і мало би бути, бо "вочевидь".
І нам відомо, що Ян Андерсон написав альбом "Aqualung", в який входить "Slipstream" як жорстку критику соціальної нерівності, релігійного ліцемірства та бідності. У Великій Британії на момент виходу альбому (а це був 1971 рік) відбувалася грошова реформа — перехід на десяткову систему. До цього британські гроші були заплутаними (фунти, шилінги, пенси, фартинги). Слово "dime", яке є десятою частиною долара, ідеально пасувало автору як універсальний символ дрібної "десяткової" монети, зрозумілий глобальній слухацькій авдиторії.
І це вже факт, а не очевидність, а в запозиченнях американського сленгу в англомовному світі, включаючи Велику Британію та Шотландію, зокрема американських ідіом зі словом dime, останні просто стали частиною глобального сленгу:
• "Drop a dime" (донести, настукати);
•"Turn on a dime" (розвороту на місці, миттєва зміна траєкторії);
• "A dime a dozen" (дешевка, греблю гати).
Коли британський поет використовує слово dime, він просто бере вкорінену поп-культурну ідіому. Якби шотландець хотів дистанціюватися від США та підкреслити свою автентичність, він би принципово використав суто шотландські чи британські назви: tanner, bob, sixpence, shilling або той самий penny.
Можна багато розповідати про світ глобального рок-н-ролу, але це не моя справа.
У 1970-х роках британські та шотландські рок-музиканти орієнтувалися на американський ринок і перебували під колосальним впливом американського блюзу та фолку. Використання американських топонімів та назв грошей було звичною мовною практикою для британського року (згадаймо хоча б Led Zeppelin, Pink Floyd чи Deep Purple). Це було даниною музичній традиції, а не політичним маніфестом.
Ви просто вигадали красиву, але абсолютно хибну теорію. "Дайм" у тексті британця — це не політичний жест протесту, а звичайна поетична метафора дрібних грошей, зрозуміла всьому світу. Друга половина XX століття — це епоха глобалізації, культурного взаємопроникнення та тріумфу масової культури, а не час колоніальних війн за незалежність, де мова могла слугувати барикадою.
Рок-музика як явище взагалі народилася в США (з афроамериканського блюзу, госпелу та кантрі). Британські та шотландські музиканти (зокрема Ян Андерсон із Jethro Tull) зростали на американських платівках. Для них мова американського блюзу та фолку була рідною "музичною мовою". Використовувати слова на кшталт dime (дайм) для них було так само природно, як для джазмена грати на саксофоні.
Ваше застосування інструментарію глибокого текстологічного аналізу там, де спрацював простий закон культурного імпорту, було зайвим. Рок-н-рол ніколи не знав кордонів.

З повагом, Ю. С.