ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 "Прошкували житами..."
Образ твору Прошкували житами два надщерблені літа.
Запитала б у тебе: подивися, не ми то?..

Перевеслами пальців обіймала б колосся -
Ледь посріблені руни золотого волосся.

Брови серпня - серпами. Так минулого жаль, і -
Лине серце у небо (сіра грудочка - жайвір).

Зупинюся. Затерпну на півслові. Бо вище -
Тільки те, недосяжне. Сокровенне. І - ти ще...

2009



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-10-19 22:48:54
Переглядів сторінки твору 8989
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-19 23:56:50 ]
Прекрасний вірш, Світланочко!
Перечитую вкотре,німію словами -
Загубилось пів-стежки десь там, між житами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:23:41 ]
Ой, у житі - Зірочка,
Наче перепілочка!.. :) Спасибі, Ель!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 00:11:21 ]
Аж поється :) Ех, де моя флейта?
обнімала б - обіймала б?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 02:25:23 ]
обнімати - теж є


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:17:53 ]
Пой, птічка, пой :) А флєйта у тебе волшебная?..
Негайно застосувала твій варіант "обіймів". Функціонує!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 19:34:00 ]
Звісно, чарівна! Знайомий чарівник дає в оренду для окремих випадків :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 00:26:49 ]
Як, Ви піднесли його на рівень Бога, а він не зважає! О моя пані, назвіть мені його ім"я і я проткну його шпагою!
Лицар світлого образу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:27:39 ]
Вам хустинку до носа, мій Лицарю,
Вишиваю - як приязні знак.
Бо самій, поміж злаків і грициків,
Як без лицаря?.. просто ніяк!

Пригальмуйте "коня" свого, Лицарю,
(Щоби кінь у житах не загруз).
Лину в небо, як можу - "зигзицею".
А за мною летить Чорногуз!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 00:43:23 ]
гарно 5.5

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:34:01 ]
Пане Анатолію, Ви завжди по-чоловічому небагатослівний :) Але Ваші слова такі вагомі! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 02:22:34 ]
Щемно,так жаль золоті два надщерблені літа... І так щасно за них!

п.Ярославу - а жінка завжди возносить, на рівень чи й вище. Скільки б нас не вчили, що то помилка - спасу нема:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:19:05 ]
Обнімаю, Том!.. І люблю! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 02:44:26 ]
Пані Тамаро! Ми теж обожнюємо жінок іноді. Завтра прочитаєте мій з вінка №10, там є. А це треба робити, хоч реальне життя карає нас за ідеалізм.
Швидше ми просто не можемо без цього, бо ми такі
є ментально, хоч і не всі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 18:17:09 ]
Приємно знати. I страшно натрапити на того, хто НЕ Такий :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 08:46:25 ]
Може щось наплутаю в деталях, але ж коли створюється сім"я, то вона уподібнюється церкві Христовій, де жінка - церква, а чоловік, скажемо так, перший після Бога. Відтак "Бо вище -
Тільки те, недосяжне. Сокровенне. І - ти ще..." - дуже ідеологічно витримана фраза :) Якби люде ще вміли жити так, як співають у період закоханості і як присягаються під час вінчання, людство було б набагато більш щасливим :)
Дуже гарний вірш.
А от вище Бога чоловіка ставити не треба - шкідливо для здоров"я:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 18:24:44 ]
На жаль, закоханість, кажуть, хвороба (Правда, я думаю, що помиляються, скоріше НEзакоханість - хвороба:)), кохання може не розбитися хіба якщо не втрапить у рутину побуту (інакше воно перетворюється у любов взагалі, що теж непогано, АЛЕ)... Лишається тільки сподіватись, що колись людство справді зможе чомусь в плані стійкості навчитися... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 19:51:50 ]
Люблю ім'я Роман - і нема на то ради! :)) (маю 17-річного сина Романа - втілила у життя майже Вашу мрію :)) Тут справа така: поряд із богинею чоловік не може бути "небогом" (бо інакше хай розраховує хіба на "небогу" :)) А у вірші є маленька деталь: запитала б, обіймала б... Якби. Якби два літа не були надщербленими :)
Романе, усіляких гараздів Вам, і якнайшвидше - поповнення сім'ї омріяними гараздиками! З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 21:04:15 ]
Гарна думка, Світлано, душа ти моя: поряд із богинею чоловік не може бути "небогом"... Мені мама все казала: завжди ти чоловіків своїх розбалуєш, вознесеш... А вони потім того не витримують.
Аж ось ти мені відповідаєш, ...не може бути "небогом"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 21:19:30 ]
Уточнення: ну, це так, - поміж нами, богинями:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 21:40:21 ]
Та з надщербленістю і "сослагатєльним наклонєнієм" наразі все ясно, тут от здається, я когось із богинь увів в оману, надмірно ототожнившись з ліричним героєм (чи це богині ототожнили, тоді самі винні:) Що ж до мене, то гараздиками я вже укомплектований, їх двоє: Святослав і Марія, 11 і 10 років відповідно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-25 14:27:49 ]
Ось чому ви усі разом так гарно "колядуєте"! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 09:48:52 ]
Світлано, висока у Вас поезія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2009-12-16 22:29:17 ]
я просто не знаю, як можна так писати...
ті надщерблені літа, ті перевесла пальців...
і він ще...
суперсько просто і так боляче.
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-17 00:15:54 ]
Яринко, Ви і сюди зазирнули!.. Вибачте, що невчасно відповідаю: "мейлики" як метелики пурхають, де їм хочеться. Дякую!